Особливості служіння суспільству в сучасних українських умовах

У часи кризи та суспільних катаклізмів особливо актуальним постає питання християнських цінностей служіння людям (суспільству), бо саме ці чинники впливають на активність громадськості в питанні допомоги ближньому. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі (Матв., 5:16). Нелегкі випробування, які випали на долю нашої країни в останні роки, сколихнули українське суспільство, яке стикнулося з неготовністю, неспроможністю держави швидко й адекватно реагувати на постреволюційні виклики. Війна, що стала жорстким іспитом для нашого народу, принесла багато бід, проблем, які треба було вирішувати негайно, бо під загрозою опинилася найвища цінність – життя людей.

Мирні мешканці Луганської та Донецької областей, змушені залишити своє житло, район і шукати нового місця проживання. Постраждалі від воєнних дій люди, опинившись у чужому місті наодинці зі своєю бідою, потребували допомоги. 2014-2015роки стали періодом піднесення благодійного руху в Україні. Жителі мирної території відгукнулися, надавали допомогу, часто вона носила дещо хаотичний, спонтанний характер.

У 2014 році на допомогу запоріжцям прийшли міжнародні організації, які мали досвід роботи в зонах конфлікту. Саме вони вплинули на встановлення ефективної взаємодії між недержавними громадськими організаціями та органами місцевого самоврядування в Запорізькій області. По-перше, МО дали безцінний досвід: провели десятки семінарів, тренінгів, навчили активістів правильно реагувати на біди в зоні конфлікту, від розуміння якості гуманітарних борів до залучення фахівців в області вирішення проблем або допомоги в реагуванні на ситуацію. Цей досвід став можливістю інтелектуального розвитку як ОМС, так і НГО. По-друге, міжнародні організації завжди мають високий авторитет і саме це допомагає їм вивести місцеві громадські організації на достойний і рівний діалог з органами місцевого самоврядування. По-третє, МО допомогли активістам з ресурсом, якого не було. Завжди починаючи проект пропонують ресурс і допомагають в реалізації довгострокових проектів.

Лінія розмежування застигла, у суспільстві з’явилося оманливе відчуття призупинення конфлікту, складається оманливе враження стабільності, пересічний громадянин виснажується, тому з кінця 2015 року простежується спад благодійності, але проблеми залишаються. За даними Британського благодійного фонду САF, у рейтингу країн згідно зі Всесвітнім індексом благодійності у 2016 році Україна опустилася на 17 позицій порівняно з 2015 роком. Тепер посідає 106 місце серед 153 країн світу [1]. Розуміння системності допомоги, її безперервності стало головним рушієм у створенні благодійної організації, спроможної вирішувати окреслені проблеми на постійній основі. Співпраця з міжнародними організаціями дала змогу вирости зі складу по суті в громадську організацію.

Так у червні 2014 року членами Запорізького обласного об’єднання церков Євангельських християн-баптистів був заснований Міський центр допомоги – громадська організація, метою якої став розвиток традицій доброчинної діяльності та здійснення соціальної роботи, керуючись біблійними, християнськими та морально-етичними цінностями. Громадська організація “Міський центр допомоги” – одна з перших із червня 2014 року на постійній основі надає допомогу вимушеним переселенцям, які проживають у м. Запоріжжі та Запорізькій області, а також мешканцям Донецької та Луганської областей. Тоді Центр допомоги став одним із перших у Запоріжжі, хто організував не просто приймання допомоги від місцевого населення, але й доставку гуманітарних вантажів від міжнародних організацій.

Спочатку робота центру надавала термінову допомогу новоприбулим людям. Вони потребували житла, харчування, одягу, засобів особистої гігієни. Уже після першої хвилі переселенців стало зрозуміло – потрібна трансформація допомоги ВПО. Від швидкої допомоги до тривалої: як допомогти людям знайти роботу, одержати нову професію, стати повноцінними мешканцями запорізького регіону.

Центр виступив ініціатором і став платформою для створення координаційних рад з органами місцевого самоврядування, міжнародними та громадськими організаціями. Побудова платформи взаємодії між НГО та ОМ дозволила вирішувати проблеми, задовольняти потреби та знаходити шляхи розвитку як самих ОМС, так і НГО.

За сприяння органів місцевого самоврядування, які надали платформу для розвитку НГО та партнерів. Міжнародні донори із задоволенням працюють із тими громадськими організаціями, у яких налагоджений контакт із владою. Партнерство успішне за таких умов: постійність, прозорість, рівність, координація. Плідна співпраця громадських організацій, органів місцевого самоврядування та міжнародних організацій відіграє стабілізуючу роль у суспільстві, дозволяє вирішити складні соціальні проблеми, сприяє реалізації прав громадян у всіх сферах життя, тим самим зміцнює відносини між органами самоврядування та громадянами.

Створюючи Центр, організатори першочерговою бачили допомогу вимушеним переселенцям, але виявилося, що проблем настільки багато, що обмежитися роботою з біженцями не можна. У процесі роботи працівники Центру визначили такі напрями діяльності:

• робота з переселенцями і людьми, які постраждали від воєнних дій залишається одним із пріоритетних напрямів;
• робота з дітьми, у тому числі із так званими «дітьми вулиці»;
• робота з людьми поважного віку;
• організація роботи денних центрів людей з обмеженими можливостями;
• духовні служіння в пенітенціарних закладах;
• капеланство.

Із початком першої хвилі переселенців Міський центр допомоги поклав на себе забезпечення предметами першої необхідності стражденних. Офіс Центру завжди відчинений для тих, хто відчуває труднощі в чужому місті.

За результатами незалежного соціологічного дослідження, проведеного компанією Independent Researching Group, незалежної агенції США з міжнародного розвитку USAID та благодійного фонду «Посмішка дитини» ГО «Міський центр допомоги» є лідером у наданні адресної допомоги вимушено переселеним особам. Майже половина вимушених переселенців, які мешкають у м. Запоріжжі, звернулася по допомогу в Міський центр – 45,4% [2]. Не всі люди можуть швидко акумулювати сили, знання, наполегливість. У частини біженців виникає переконання, що вони нікому не потрібні, що їхня біда – це тільки їхня біда, тому вони неприязно ставляться до населення на мирній території. І тут волонтери-християни здійснюють найважливішу місію – порятунок душі і зміцнення духу людей, які опинилися у складній ситуації. Самовіддано працюють християни із підопічними, забуваючи про власні потреби, тому що справжнім основоположним рушієм служіння людям в ім’я Господа є внутрішнє розуміння творення добра як слідування життєвому шляху Христа – допомога до останніх сил, навіть понад власні сили.

Не хлібом єдиним живе людина, тому слід відзначити роботу Міського центру допомоги у напрямку психологічної реабілітації та соціалізації вимушених переселенців. З кожним, хто звернувся по допомогу, працює психолог, допомагає віднайти вихід зі складної ситуації. Діяльність волонтерів-християн направлена насамперед на повернення людини, яка опинилася в біді у нормальне соціальне русло. Центр, звичайно, надає матеріальну допомогу людям, які потрапили в біду, але надважливим завданням християн є духовна реабілітація зневіреного. Міцно стати на ноги, повернути віру в себе та довіру до оточення психологічна служба здійснює через особисті консультації, сімейного психолога, а також дитячого психолога.

Найчастіше саме діти потребують особливої уваги та проявів добра, саме вони найбільше сподіваються на милосердя та подарунки. Тому особливістю допомоги дітям і є вияви надзвичайної уваги, піклування, доброти. Саме таким теплом огорнені пацієнти дитячих лікарень – їм не тільки виділені кошти на лікування, харчування, утримання, але й подаровані турбота, милосердя, любов.

Розлука з рідним домом, іноді з рідними та близькими, переїзд на нове місце проживання, гірші умови життя, нове оточення – вчителі, однокласники, друзі – впливають на психологічний та емоційний стан дітей. Щоб захистити і підтримати дітей у нелегкій ситуації, наш Центр надає допомогу дітям продуктовими наборами, одягом, подарунками.

Матеріальна допомога є лише однією зі складових порятунку. Важливою є турбота про духовне зростання дітей, тому кожному в подарунок ми готуємо книжечку дитячої християнської літератури, яка стає відрадою і силою, що підтримує світлий вогник віри і довіри.

Свята, організовані в Центрі, дарують можливість зібратися гуртом, познайомитися, знайти друзів, розширити коло спілкування, врешті радіти життю. Нам дуже важливо дарувати маленьке щастя, безтурботне дитинство навіть у складних для нашого народу умовах. Діти-переселенці відчувають підтримку не тільки земляків, а й дітей з-за кордону, які зібрали й передали чудові подарунки, знаючи, що діти з Луганської та Донецької областей вимушені зустрічати Різдво, Новий рік та інші свята не у власній домівці, яка дарувала їм затишок і родинне тепло. Маленькі українці не тільки приймають подарунки, а й дарують свої, вчаться важливим людським цінностям від самої ранньої пори, адже творити добро легко і приємно.

Дуже складною залишається ситуація в зоні самої війни, у Луганській та Донецькій областях. Там залишилися багатодітні сім’ї, які живуть на межі бідності та голодного виживання. Поїздки в зону АТО розкривають чітку картину критичного становища цих людей. Холодні будинки, нестача теплих речей, харчів, діти позбавлені найнеобхіднішого. Від обстрілів вимушені переховуватися в сирих темних підвалах. Виїхати немає можливості, тому вони залишаються під обстрілами холодні, голодні, зате вдома. Не можна забути дитячі ручки, які обережно, спочатку з недовірою тягнуться до подарунків та солодощів, і щасливі оченята від одержаних іграшок, простих цукерок. Із підтримкою, гуманітарною допомогою, Божим словом християни їдуть у зону конфлікту за розкладом, незважаючи на погодні умови, всілякі негаразди, які можуть завадити. Вони завжди впевнені в благополучному результаті, бо перебувають під Божим захистом. Обов’язково проводять бесіди на біблійні теми, залишають духовну літературу, щоб постраждалі не занепадали духом, а навпаки зростали. Хоча поїздки із гуманітарною допомогою були регулярними, українцям, які відчули на собі гіркоту війни, потрібно виживати разом, підживлювати свій дух спілкуванням. За сприяння ЮНІСЕФ у с. Мар’їнка та Красногорівка відкриті Центри підтримки сім’ї. Тепер у МЦД є можливість допомагати і родинам, які проживають на території Донецької області. Наприклад, за підтримки Дитячого Фонду ООН ЮНІСЕФ 1 червня 2017 року було організовано та проведено конкурсно-розважальну програму «Країна дитячих мрій».

Міський центр допомоги вважає одним із пріоритетних напрямків своєї роботи опіку над станом здоров’я та якістю життя людей поважного віку. Важливу роль відіграє духовне спілкування, моральна підтримка, добре та милосердне ставлення, уважне ставлення до всіх проблем, переживань літніх людей. Основою такого піклування є християнські принципи та мораль і підтримка.

Центр міської допомоги в Запоріжжі надає різносторонню допомогу людям похилого віку та людям з обмеженими можливостями. Ми намагаємося полегшити щоденне життя хворих та немолодих людей. Волонтери Центру відвідують місця локального проживання людей поважного віку, інвалідів, самотніх людей, а також медичні заклади, де перебувають лежачі хворі, допомагають у придбанні медикаментів, засобів гігієни, інвалідних візків, забезпечують харчами, допомагають у догляді.

Ще одним із важливих напрямків роботи Міського центру допомоги м. Запоріжжя є робота капеланів – військових священиків у армії.

У тяжкі хвилини життя люди звертаються до Бога. Нелегко сьогодні нашим бійцям, адже їхні душі ховають усі страхи, жахи війни. Цілком зрозумілою є перебування капеланів серед солдат. У січні 2015 року ВР України ухвалила закон про капеланство, тим самим узаконила перебування священиків у військових підрозділах. Кабінет міністрів одразу ввів капеланську службу у Збройних силах, Національної гвардії та Державній прикордонній службі.

Капелани добровільно йдуть у бій, але зброю до рук не беруть, бо священик не має права носити зброю і стріляти, тому що людське життя – найбільша цінність, це дар Бога, і нікому не дозволено його відібрати. Завдання капелана – зберегти життя. Священики на фронті ведуть іншу, духовну війну, вони б’ються за кожну душу, за справді вільну від гріха Україну і суспільство. Вони перебувають поруч з бійцями, моляться, розмовляють і підтримують їхній дух. У зоні АТО капеланська опіка є особливо важливою для бійців. Вона виховує духовно-патріотичний дух українського війська та допомагає розв’язувати деякі особисті духовні, морально-психологічні питання. Бійці зіштовхуються не тільки з матеріальними проблеми, а й духовними. Душу не перед кожним оголиш, своїм болем не з кожним поділишся, а з капеланами можна завжди поговорити про найсокровенніше. Ціним у служінні для солдат є ненав’язування, у яку церкву правильно ходити. Просто роблять свою справу. Найголовніше свідоцтво від них – Трійця є! Господь над нами, усе зло буде переможене. Тому ставлення бійців до Церкви змінюється на краще.

Капелани виконують свою місію не тільки на передовій, не можна переоцінити їхню роль і в опіці родин військовослужбовців. Надзвичайно важким є повернення бійців у мирне життя, коли вони спостерігають, що люди живуть так, ніби ніякої війни немає. Вони озлоблені, часто агресивно реагують на необережно кинуті слова, необдумані вчинки. Багато людей, які не відчули жахи війни, демонструють нерозуміння ситуації на сході. Злість солдатів цілком справедлива: вони свої життя клали на олтар України, тож мають право вимагати змін на краще у державі. Хтось із них повертається назад, на війну, а хтось залишається біля родини. І тут важливо не дати їм втратити людяність, не стати вигнанцем у суспільстві, не замкнутися в собі, не глушити свій біль алкоголем та наркотиками. Їм нелегко перебудуватися, і в такій ситуації хлопці потребують допомоги священиків. Саме вони стають людьми, які допомагають адаптуватися до цивільного життя.

Окрім роботи з військовими, працівники Центру служать на ниві в’язничного капеланства. Саме ці люди несуть ув’язненим віру і впевненість у можливість змінити своє життя, зі злочинця стати доброчинцем. Служителі переконують тих, хто опинився за ґратами, що вони мають докласти власних зусиль до свого духовного зростання, а в найтяжчий час може знайти опору в простягнутій руці священика. Робота в’язничного капелана непроста: він не повинен цікавитися, за що людина потрапила за ґрати, і водночас слухати усі розмови, адже достойно має виконувати дві заповіді в’язничного капелана – не засуджуй і вмій слухати.

В’язнична реабілітація – тривалий процес, але маємо його плоди. Колишні ув’язнені вже сьогодні не тільки пройшли шлях очищення, а й проводять капеланське служіння серед бійців у зоні АТО.

Обраний шлях служіння ближньому не дозволяє оминути боротьбу з однією з руйнівних сил, яка впливає на суспільство. Проблема наркоманії та алкоголізму не може бути чужою, бо навіть, якщо біда прийшла в інші родини, то з нею ми зустрічаємося опосередковано. Наслідками залежності є збільшення кількості злочинів, позбавлення батьківських прав, діти-сироти тощо. Тому, дбаючи про духовний бік життя, Церква проводить велику роботу, вирішуючи проблему залежності, повертаючи до повноцінного життя людей, які опинилися з межею.

Волонтери-християни допомагають тим, хто шукає виходу: організовують групи взаємодопомоги для залежних та їхніх родин, мають центри реабілітації. В команді центрів реабілітації здебільшого працюють ті, хто в минулому самі перебували в такій залежності, але змогли подолати себе, мають благородні цілі, міцні родини. Саме ці люди як ніхто розуміють цю проблему, знають, яка потрібна підтримка залежним, і мають велике бажання допомогти ближньому. Тому рівень довіри до працівників ребцентрів серед реабілітантів доволі високий.

Програма християнської реабілітації не просто позбавляє залежності, а й допомагає людині побачити справжнє життя, орієнтуватися в ньому, заново соціалізуватися, відновити родинні стосунки, звикнути до роботи і життя в новому, здоровому суспільстві. І найцінніше, що люди зростають духовно, у них з’являється потреба творити добро, служити Богу і людям, рятувати залежних із рабства наркотиків та алкоголю.

Сенс християнського життя обов’язково визначається присутністю служіння. Це власна воля слідувати прикладу Христа. Суть такого служіння у творенні добра, у поширенні віри у Спасителя нашого, утвердження способу життя за християнською мораллю як способу творення гуманного суспільства. Таке життя є непростим, бо несе чужий біль, що стає своїм, страждання, випробування, спокуси. Служіння суспільству, покликане духовними пориваннями, обов’язково стає джерелом втіхи, радості, натхнення, тому робота організацій при Церкві суттєво відрізняється від роботи будь-якого громадського об’єднання. Віруюча людина не сумнівається у тому, чи варто брати на себе тягар чужих проблем, не очікує вдячності, винагороди від оточення. Служити людям навколо себе – це служити Богу, позбутися прив’язаності до певних зручностей, звичного порядку життя, страхів, людського осуду. Глибокий християнський підхід до благочинності дозволяє подовжити життя організації, урізноманітнити напрямки роботи, подарувати більше добра і щастя нужденним.

Ідея служіння ближньому об’єднує в команду з єдиним баченням проблеми та шляхів її вирішення. Наприклад, екологічна акція, проведена у міському парку. Прихожани різних церков прибирали сміття, обрізали та формували кущі, дерева. Вони не тільки подарували чисте місце запоріжцям, а й обговорили ідею створення «Парку Біблійного періоду» з дитячими майданчиками, лекторіями, кав’ярнею та зоологічним куточком, у якому житимуть врятовані тварини, яких вигнали господарі.

Благодійність носить всебічний характер. Не можна формувати духовну людину окремо від сім’ї. Об’єднуючим, даруючим радість родинного спілкування став Фестиваль сім’ї, проведений спільними зусиллями Християнської Церкви, органів місцевого самоврядування, міжнародних організацій – усього понад 130 партнерів, громадських організацій, фондів. Цей захід – ще один приклад реалізації соціальних ініціатив у співпраці громадських, християнських організацій та органів місцевого самоврядування.

Безкорисна праця подає приклад справжньої моральності, сприяє духовному зростанню особистості, розширює коло громадян, які на громадських засадах здатні вирішувати соціальні проблеми.
Слід зазначити, що серед населення довіра до віруючої людини значно вища, тому що всі знають про принципи християнської моралі, за якими вона живе. Проте ще існує проблема ототожнення християнських конфесій із сектами у людей старшого та середнього покоління. Ще до цього часу дається взнаки антихристиянська пропаганда ще з радянських часів, наслідками якої стали страх, недовіра, невірне трактування християнських постулатів. Подолати цю проблему дозволяє інформування та поширення християнських цінностей і моралі за сприяння держави та органів місцевого самоврядування, у тому числі через ЗМІ.

Ще однією з переваг діяльності Церкви є благодійність без поділу на конфесії та віросповідання. Центр допомоги долучився до реалізації спеціальної гуманітарної акції Святійшого Отця Франциска «Папа для України», спрямованої на допомогу жителям України, які постраждали від війни на сході або стали вимушеними переселенцями.

Міському центру допомоги вдається реалізувати багато замислів, проектів, допомогти великій кількості людей завдяки небайдужості і співчуття. Співпраця з міжнародними організаціями – УКГП ООН(управління координації гуманітарних питань), УВКБ ООН (управління верховного комісара у справах біженців), УВКПЛ ООН (управління верховного комісара з питань прав людини), ОБСЄ, «Каритас-Україна», фонд «Save the Children», ЮНІСЕФ Україна дозволяє швидко реагувати та вирішувати проблеми постраждалих. Наприклад, на початку воєнних дій на сході, коли масштаби лиха зашкалювали, МЦД разом із канадським благодійним фондом «GlobalMedic» та UMCOR, США здійснили ряд поїздок у зону АТО, і надали гуманітарну допомогу найбільш вразливим категоріям населення. Це були необхідні господарські, гігієнічні набори, спеціальні системи для очищення води «Rainfresh».

За сприяння міжнародних організацій Міський центр допомоги м. Запоріжжя має можливість надавати всебічну допомогу в соціалізації різних верств населення, втілити різні проекти, спрямовані на побудову християнського суспільства. У співпраці ми не обмежуємося наданням гуманітарної допомоги у вигляді продуктових наборів, одягу тощо, волонтери нашого Центру допомагають іншим організаціям та об’єднанням в одержанні соціальних грантів.

На жаль, основними донорами благодійних надходжень виступають міжнародні та іноземні організації. У питанні благодійних пожертв від українських підприємців важливо, щоб держава виступала ініціатором та гарантом, адже вони мало роблять пожертв не через власну байдужість. Основною проблемою є податкова політика нашої держави. Тож не просто доцільно, а необхідно повернути представникам малого та середнього бізнесу податкові пільги на благодійність. Вирішення цього питання сприятиме підвищенню громадянської свідомості, дозволить вирішити цілу низку соціальних проблем, допомагаючи державі. Законодавець має зрозуміти шляхи зміцнення держави. Порядок і стабільність на місцях – порядок і стабільність у всій державі.

Чинне законодавство України, що регулює діяльність благодійних організацій, в цілому забезпечує сприятливі умови для їхнього створення та функціонування. Проте законодавець не врахував цілу низку питань, які регулюють діяльність благодійних організацій та фондів. Необхідними є гарантії державної підтримки благодійної діяльності. Даному питанню не відведено жодної статті, що свідчить про незацікавленість держави у розвитку благодійної діяльності її громадян. Необхідно доповнити Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» розділом, що передбачатиме гарантії державної підтримки благодійної діяльності.

Держава має бути зацікавленою в духовній міцності та обізнаності своїх громадян, тому що саме здатність співіснувати, співпрацювати без огляду на віросповідання та конфесії є опорою і рушієм демократичних держав. Саме здатність доброчину без власної вигоди підносить дух людини і її саму над маргінальними потребами, робить людину відповідальною за власне життя, обраний шлях, врешті, розбудовувати християнське суспільство, яке має головну цінність – життя .

Проблемою для функціонування благодійних організацій є оподаткування грошової благодійної допомоги на загальних підставах. Одним із рушіїв християнської доброчинності є порятунок життя людей. Наша організація зіштовхнулася з непереборним бар’єром: дуже жорсткою податковою політикою держави щодо грошової допомоги. Сума благодійної допомоги, з якої не сплачується податок, становить 2 240 грн. Наприклад, онкохворий пацієнт, виснажений фізично і фінансово, отримує кошти, що перевищують окреслену суму, на лікування від благодійника і повинен сплатити податок. Таким чином держава грабує приреченого і істотно зменшує обсяг коштів, необхідних для лікування.

Податковий кодекс (пп170.7.1 п.170.7) містить перелік випадків, коли благодійна допомога, яка надається, не включається до оподатковуваного доходу [3]. Та, на жаль, онкохворі, ВІЛ-інфіковані, хворі на туберкульоз тощо люди до цього переліку не увійшли. Звідси випливає необхідність внести в податкове законодавство норму. Яка передбачає звільнення від оподаткування благодійної допомоги, наданої в життєво важливій ситуації. Держава повинна не тільки повернути здоров’язберігаючий та профілактичний підхід до життя своїх громадян, а й переглянути правила оподаткування благодійної допомоги на здоров’я – звільнити від сплати податку взагалі.

Виникає багато колізій в обліковій діяльності благодійних організацій. Не існує чітких норм бухгалтерського обліку, не розроблені механізми фінансової діяльності таких організацій. Слід зауважити, що благодійні організації, фонди є неприбутковими, відповідно надходження коштів, іншої гуманітарної допомоги нестабільне. Норму про нарахування заробітної платні слід зробити факультативною, спростити механізми отримання негрошової гуманітарної допомоги, дозволити на законодавчому рівні виконання робіт та надання послуг таким організаціям волонтерами.

Громадськість має впливати на творення законодавчої бази щодо благодійної діяльності і вимагати закріплених норм в законах, як от підвищення відповідальності державних службовців та посадових осіб за безумовне дотримання чинного законодавства; удосконалення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності благодійних організацій, фондів, що передбачає недопущення прийняття недоцільних та неефективних регуляторних актів; здійснення регуляторної діяльності відкрито з обов’язковим розглядом ініціатив, зауважень та пропозицій громадськості. Сьогодні суспільство активізувалося, готове активно відстоювати т захищати свої права, цінності, інтереси в надскладних умовах. Активісти втручаються в управлінські процеси, не хочуть домовлятися, і це не влаштовує систему, яка склалася за довгі роки. Нарешті громадськість взаємодіє з державою, стає чинником демократизації системи державного управління, її відкритості, прозорості та ефективності.
Застосування механізмів громадського контролю також потребує належного законодавчого та організаційно-інституційного підґрунтя. Іще немає закону, який містив би чітке визначення поняття громадського контролю й вичерпно регламентував його організацію, здійснення і наслідки.

Отже, сенс християнського життя обов’язково визначається присутністю служіння. Це власна воля слідувати прикладу Христа. Суть такого служіння у творенні добра, у поширенні віри у Спасителя нашого, утвердження способу життя за християнською мораллю як способу творення гуманного суспільства.

Саме здатність доброчину без власної вигоди підносить дух людини і її саму над маргінальними потребами, робить громадянина відповідальним за власне життя та життя ближнього, спонукає розбудовувати християнське суспільство, в основі якого є головну цінність – життя .

Побудова платформи взаємодії між християнськими об’єднаннями, НГО та ОМ дозволяє вирішувати проблеми, задовольняти потреби та знаходити шляхи розвитку суспільства. Плідна співпраця Церкви, громадських організацій, органів місцевого самоврядування та міжнародних організацій відіграє стабілізуючу роль у суспільстві, дозволяє вирішити складні соціальні проблеми, сприяє реалізації прав громадян у всіх сферах життя, тим самим зміцнює відносини між органами самоврядування та громадянами.

Список використаних джерел
1. Інна Тимченко: Благодійність в Україні: чому ми мене допомагаємо? – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.nv.ua/ukr/ukraine/goglobal/dobrochinnist-v-ukrajini-chomu-mi-menshe-dopomagajemo-316475.html (дата звернення- 11.07.2017)
2. Результаты социологического исследования условий жизни вынудженно перемещенных лиц в г. Запорожье- [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://aidcenter.org.ua/wp-content/uploads/2015/10/%D0%A1%D0%BE%D1%86-%D0%B8%D1%81%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B51.pdf (дата звернення- 11.07.2017)
3. ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ /Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 13-14, № 15-16, № 17. – 112 с. – Режим доступу: http://library.lp.edu.ua/yak-oformyty-spysok-literatury (дата звернення) – 10.07.2017)