Дитяча сексуальність: поради батькам  

Формування сексуальності людини починається з моменту ембріонального розвитку і триває до досягнення статевої зрілості. 

Основа ж здорової сексуальності закладається до 5–7 років. Тому важливо, аби батьки розуміли особливості психосексуального розвитку дитини і вміли правильно реагувати на дитячі сексуальні прояви.  

На генетичному рівні в дитини сформована потреба у пізнанні себе. А те, як це відбуватиметься і в яких формах реалізовуватиметься, сильно залежить від виховання і від того, як реагуватимуть батьки на особливості дитячої сексуальності. Адже в певних неблагополучних обставинах це може стати підґрунтям для розвитку різного роду відхилень у статевій сфері. Нижче розглянемо основні етапи психосексуального розвитку дитини. 

Період 1–5 років — це час становлення статевої самосвідомості дитини: починають закладатися перші уявлення та відчуття того, до якої статі вона належить. Вони можуть збігатися зі статтю, яку було встановлено при народженні, а деколи можуть і не збігатися (у випадку транссексуалізму). Проте за умови нормативного розвитку дитина до 2-х років уже усвідомлює, хто вона — хлопчик чи дівчинка. Але ще не може пояснити, чому саме вона такої статі.  

Приблизно в 2–3 роки в дитини виникає цікавість до своїх геніталій. Так реалізується готовність пізнавати себе, що є нормою для дитячого віку. Батьки мають сприймати такі дії саме як спробу дослідити своє тіло. Цієї поведінки не треба боятися. Дитину не можна сварити, соромити чи карати, бо це сформує негативну фіксацію на всьому, що стосуватиметься статевої сфери. Наприклад, у дорослих жінок частіше бувають проблеми з досягненням оргазму, ніж у чоловіків. З одного боку, це пов’язано з особливостями їхнього фізіологічного розвитку, через які дівчата починають переживати оргазм пізніше. З іншого — у ранньому дитинстві батьки рідше, ніж дівчаток, сварять хлопчиків, коли ті торкаються своїх геніталій. Адже нам звичніше, що хлопчик торкається свого пеніса, бо він це робить при кожному акті сечовипускання. А ось дотики дівчаток до своїх геніталій зазвичай викликають різкий осуд та бажання “перевиховати”. Через що в дитини може сформуватися заборона на контакт із цією частиною тіла і починає сприйматися як щось брудне, погане. 

Найкраще, що можуть зробити батьки для дитини в цьому віці, — це задовольнити цікавість, познайомивши дитину зі своїм тілом. При цьому що менше виокремлювати зону статевих органів, то краще. Розповідь про геніталії має бути органічно вплетена в загальну розповідь про тіло. Почніть розповідати дитині про будову її тіла згори донизу. І про кожен орган розповідайте однаковим емоційним тоном, не соромлячись і не ніяковіючи. Про пеніс чи вульву дитині потрібно розповісти так, як розповідали про вушка чи носик. Подача інформації має відповідати віку дитини, бути простою і короткою. Допоможуть у цьому книжки для дітей, де є прийнятні зображення й просте пояснення фізіології. Якщо дитина щось додатково запитує, батьки обов’язково мають давати відповідь, але тільки на поставлене запитання. 

Для батьків має стати правилом: якщо дитина щось питає про статеву сферу, вона має отримати належну інформацію. Наголошую, що відповідати потрібно тільки на поставлене запитання. Не треба зайвих пояснень, які для малої дитини можуть бути передчасними, незрозумілими, а іноді й зайвими. 

Не можна сприймати прояви дитячої сексуальності за аналогією з такою ж поведінкою дорослих. Наприклад, демонстрація хлопчиком своїх геніталій, доторкання до геніталій іншого хлопчика не є проявами ексгібіціонізму чи гомосексуальності, як те відбувається в дорослих. Усе описане є своєрідною перевіркою та тестуванням дитиною реальності, а також вивченням себе та інших. 

До віку 3–4-х років дитина вірить, що може змінитися: спершу побуду хлопчиком, а потім дівчинкою. Досить небезпечно ставитися до таких дитячих розмов серйозно  або дозволяти дитині “вибрати” стать чи вбачати в тому порушення розвитку. Всі ці особливості є варіантом вікової норми, і до 5–6 років зникають. Якщо внутрішня сімейна ситуація не сприяє їх закріпленню.  

Починаючи з 3-х років пропонуйте дитині ті іграшки, які відповідають її біологічній статі. Дівчаткам — ляльки, хлопчикам — машинки тощо. Відповідні статі дитини іграшки сприятимуть поступовому засвоєнню правильної статево-рольової поведінки.  

У віці 4–5 років діти починають гратися в лікаря. Така гра має розвивальний характер, бо дає можливість дослідити тіло іншого й забезпечує реалізацію настанови на самопізнання. Бажано, щоб батьки ставилися до цього з розумінням і сприяли. Наприклад — купуючи іграшкові набори медичних інструментів. 

У 5–6 років до дитини приходить усвідомлення незворотності своєї статі. Зазвичай воно відбувається природно, без особливої фіксації уваги, і саме в цьому віці в дитини має бути сформована її статева ідентичність: через усвідомлення та прийняття своєї статі, через єдність переживань та поведінки дитини. 

У період від 5 (7) до10 (12) років у дитини починає формуватися поведінка особи чоловічої чи жіночої статі. За цей час батьки повинні допомогти дитині опанувати набір вимог та очікувань, які суспільство висуває до представників її статі. І якщо формування статевої самосвідомості до п’яти років більше залежало від біологічних чинників, то формування статево-рольової поведінки та психосексуальної орієнтації більше залежить від впливу соціуму. Оскільки саме в цей час дитина засвоює правила, які прийняті в даному суспільстві. Те саме стосується й статевого виховання. Виховуючи дитину, ми намагаємося вкласти в неї ті форми поведінки, які є соціально бажаними.  

З 5 (7) до 10 (12) років закладаються також особливості поведінки — жіночність або мужність. З цієї причини корисно, щоб діти починали відвідувати різні гуртки, які сприятимуть формуванню відповідних рис характеру та поведінкових навичок. Тому хлопчиків бажано віддавати в секції боротьби, а дівчаток на танці, гімнастику, малювання тощо. Але остаточний вибір гуртка має залежати від того, що цікаво самій дитині. 

У цей же період дитина засвоює норми взаємин між чоловіком і жінкою. Тому важливо, аби вдома вона могла спостерігати приклад здорових стосунків між батьками. А також бачила чіткі гендерні ролі. Оскільки зміщення цих ролей у сім’ї може негативно вплинути на сексуальність дитини.  

У віці від 5 (7) до10 (12) років починає змінюватися й характер дитячої гри. Якщо досі діти охоче гралися в різностатевих групах, то тепер вони воліють бавитися тільки з дітьми своєї статі. Причому ігри дедалі більше відрізняються: дівчатка грають у доньки-матері, хлопчики у війнушку тощо. Крім того, дівчачі й хлопчачі колективи виробляють свої ритуали й правила. Такий ігровий поділ сприяє психосексуальному розрізненню дітей.  

У цьому ж віці з’являється цікавість до протилежної статі, діти вже пробують залицятися. Завдання дорослих з розумінням поставитися до таких проявів, допомагати дитині вчитися дружити, проявляти свою симпатію до іншого тощо. Заборони дитячих залицянь, висміювання, спроби присоромити дитину можуть призвести до викривлення психосексуального розвитку. І взагалі, батьки мають допускати думку, що в дітей можуть бути еротичні переживання ще до початку статевого дозрівання. Ці переживання проявлятимуться в цікавості до сексуальної тематики, запитаннях на інтимну тему, іграх тощо. Все це не завдасть дитині ніякої шкоди, на відміну від неправильної реакції батьків. Так, проблеми в дорослому сексуальному житті дитини можуть бути сформовані через сором, жах, агресію батьків у відповідь на дитячі запитання. 

У цей період на дитину особливо негативно впливає дефіцит спілкування з однолітками, що може спричинити затримку психосексуального розвитку. Якщо в цьому віці дитина з якихось причин змушена відмовитися відвідувати школу, бажано подбати про те, щоб вона мала можливість контактувати з однолітками. 

Приблизно з 10–11 років дитина входить у підлітковий вік. Психосексуальні орієнтації, які були сформовані в попередні роки, починають визначати вибір об’єкта потягу, особливості того, як цей потяг реалізовуватиметься, і дій, що забезпечуватимуть статеве життя тощо. Поступово в дитини виникає бажання дружити, в тому числі й з представником іншої статі. Завдання батьків — не перешкоджати реалізації цієї потреби. Дитина має навчитися самостійно обирати собі друзів, вибудовувати з ними стосунки й підтримувати їх. Негативно впливатимуть заборона дитячої дружби, нав’язування батьками “бажаних” друзів, висміювання друзів, які не подобаються, або ж надмірне завантаження дитини навчанням з ігноруванням її потреби в дружбі з однолітками.  

У підлітковому віці також починають формуватися тілесні тригери оргазму. Поступово з’являється бажання тактильних контактів, поцілунків, петингу тощо. Дівчатка намагаються кокетувати, хочуть подобатися. Хлопчики прагнуть завоювати увагу й авторитет серед дівчаток. Спосіб, у який реалізовуватимуться ці потреби, впливатиме на подальше статеве життя. Тому підліток повинен мати можливість контактувати з однолітками (у тому числі й протилежної статі) і задовольняти перелічені вище потреби й бажання. За таких умов майбутнє входження в перші сексуальні контакти відбуватиметься плавно й природно. У цей період підлітки мають отримувати достатньо інформації про фізіологію своєї та протилежної статі, захворювання, які передаються статевим шляхом, засоби контрацепції. Причому таку інформацію слід надавати з певним випередженням розвитку — до того, як це стане актуальним. А тому батьки мають володіти достатніми знаннями про дитячу сексуальність, бути прикладом жіночності або мужності для своєї дитини, тим самим закладаючи відповідальне ставлення до свого статевого життя, уміння робити усвідомлений і зважений вибір.