Інтелектуальна революція

Україна сьогодні – це країна несподіванок, криз та можливостей. Чимало молодих осіб бажають найти себе та своє покликання. Після Революції Гідності відбулася велика ментальна зміна: значна частина молоді більше не бажає шукати кар’єри в старих чи нових інституціях, а самостійно реалізувати себе. Молодь бунтує проти різних передумов, щоб «вислуговуватися та отримувати нагороду від когось», а особистою працею хоче досягнути і пожинати “свій хліб”.

Це створює передумови для формування активного громадянства та середнього креативного класу. Сучасне законодавство, незважаючи на недосконалість, дає велику свободу для того, щоб людина змогла заснувати своє підприємство, фонд, організацію, корпорацію чи господарство. Головною проблемою українців є страхи – біля 90 відсотків людей переважно вважають, що їхня справа не буде успішною, ще навіть не розпочавши її. І це незважаючи на освіту, таланти та здібності. Більшість людей навіть боїться сказати щось інноваційне, боїться бути оригінальною, забуваючи про дари творити та реалізовувати. Для багатьох краще бути сірим та невиразним, аніж створити власну непересічну особистість. Переважно ми віддаємо право думати за себе комусь іншому: чекаємо на думки авторитетів чи губимося в лабіринтах різних ідеологій чи течій. І це, незважаючи на період інформаційної революції, коли, завдяки інтернету, ми можемо найти будь-яку інформацію чи дані.

Ми живемо міфами про якусь “рехформу” старих інституцій, час яких пройшов, та які ж і створили нам даний занепад. Ми переживаємо не просто потребу та кризу нової еліти, але і руїну інституцій, які б мали кувати та виховувати нову етичну еліту.

Як створити нову еліту?

Як сказав Митрополит Андрей Шептицький: в спільній молитві та діалозі з Богом народжуються нові провідники, тому що громада починає шукати і розпізнавати та шанувати тих осіб, що дотримуються даної етики.

Другим важливим кроком – це мистецтво критичного мислення, уміння зважувати за і проти.

Тому що це є основою створення незалежних капіталів. Як саме?

Уміння контролювати своє повсякденне споживання та обігові кошти виховує важливу християнську характеристику – це ощадність. Ощадність – це вміння не відмовляти собі в чомусь, а скерувати кошти на актуальне. Митрополит Андрей був щедрим не тому, що був багатий, але й тому, що умів заощаджувати кожну копійку та вкладати їх у тих людей, що були продуктивними. Він уникав витрат на кількаденні чи кількагодинні помпезні заходи, річниці чи конференції, проте завжди мав кошти для плідної щоденної праці.

Сучасна Україна є бідною не тому, що не має коштів, а тому, що провідники не розподіляють їх для добрих і корисних справ. І це провідники не тільки в політиці. Прикладом є загально-відомі факти: 2 мільярди доларів знайшли легко для будівництва кількох стадіонів у 2012 році, що зараз заростають травами та неефективно використовуються? Знайшли, витратили, розділили між собою….і суспільство промовчало. А чому немає для талановитих дітей, для реформи освіти та місцевої інфраструктури? 30 мільйонів доларів виділили з бюджету України для Євробачення у 2017? Так…кошти найшли…хоча багата Швеція провела Євробачення тільки за 9 мільйонів. І шведи мало думають про те, чи зробити все помпезно – для них важливіше використати раціонально народні кошти.

І питання тут не в тому, що на це “ми дали”, а проблема інша – а чому ж тоді на інше актуальне “ми не даємо”: для дітей-сиріт немає, для реабілітації поранених воїнів АТО немає… для шкільництва немає….для екології немає, для інновацій немає…. можливо, немає не тому, що немає коштів, а тому, що ми маємо “інтелектуальну кризу”: не думаємо та не аналізуємо – що робимо і як? І даємо іншим вирішувати за нас?

На жаль, ми мовчимо на дуже великий гріх – гріх марнотратства. Воно є всюди: від політиків до провідників в інших сферах. І великою проблемою є мовчання щодо гріха марнотратства. Коли громада знаходить для пам’ятників померлих, але не на допомогу живим та потребуючим… Ми можемо допомогти бідному жебраку деколи, але важко посприяти талановитій дитині…. Ми легко рубаємо ліс для монументів, але нас важко зібрати для догляду та посадки дерев та парків… Ми легко даємо на алкоголь для поминок, але важко нам купити книжку для дітей. Коли ми можемо викидати кошти для старих реставрацій, але не для розвитку щоденної культури… Ми шукаємо дешевий товар та зневажаємо своє здоров’я та самопочуття інших. Ми можемо викидати великі кошти для помпезних концертів та річниць, щоб бути відомими в очах іноземців, але не поважати права своїх працівників. Ми легко знаходимо кошти для різних конференцій протягом кількох днів, з яких немає жодної продуктивності чи результату, а лише піар, але боїмося вкладати кошти в практичні підприємницькі справи, над якими потрібно працювати щодня протягом років. Ми можемо хвалитися, що витратили кілька мільйонів на червону доріжку для фестивалю-2017, по якій мали пройтися артисти протягом кількох хвилин та зробити селфі, а на наступний день просити весь світ, щоб «скинувся» п’ять тисяч для протезу ніг для 20-річного солдата АТО. Заради власного егоїзму та гордині не бажаємо підпустити талановиту молодь навколо нас, що принесла б користь та прибуток. Набагато краще оправдовувати нашу ситуацію різними традиціями, аніж шукати ефективну альтернативу.

Навіть на проповідях часто лякають вірних гріхом та людською неміччю замість того, щоб допомогти їм позбутися великого гріха страху, тобто недовіри бути сильним завдяки вірі в Бога та науці. І діяти щоденно та щогодини.

Що таке мудра, сильна і заможна нація? Під час ІІ світової війни, Сполучені Штати Америки готувалися свої війська до висадки в Європі проти Гітлера та тренували флот проти Японії в тихому Океані…. Хоча в самій Америці на її території війни не було, проте бюджет був переведений у режим економії. Це важливо, щоб зрозуміти одне – як нація мобілізує свій внутрішній потенціал в час біди. Простий факт – фігурки Оскара, якими нагороджували найкращих артистів та фільми в Голлівуді з 1941-44 рр., були виготовлені з…гіпсу. Ці прості фігурки кілька разів були перепродані за високі ціни на аукціонах в 80-х роках, тому є пам’яттю про те, як народ умів бути єдиним цілим в неспокійний та важкий період історії. І ніякої червоної доріжки за кілька мільйонів. Якщо проаналізувати наші витрати в Україні, то поступово ми можемо проаналізувати: розвиток та мир буде тоді, коли будемо чути єдиним цілим з нашими захисниками, що зараз в АТО, будемо шанувати кожні витрати з наших податків, щоб йшли на науку, освіту, сільське господарство, технології та інновації, а не на одноденні розваги, концерти, видовища… Тоді народ стає нескореним. Проблема не в тому, що в такий час відбуваються концерти та розваги у нас, проблема в іншому: чому на такі речі в нас гроші бюджетні, тобто народні, є, а для медицини, освіти, науки, кооперації та інвестицій немає?

Бо проаналізуймо. Що можна зробити за 30 мільйонів євро, витрачені на ЄВРОБАЧЕННЯ? Ми працюємо в кооперації. Для того, щоб зробити професійний соко-фрукто-переробний міні-завод середньої потужності, нам потрібно біля 1 мільйона 500 тисяч доларів. Таким чином ми б заснували біля 20 заводів, і 10 областей б здавали нам фрукти і овочі для переробки: ми б дали зайнятість для селян, робочі місця, гроші б залишалися в людей, яблучний концентрат йшов би на експорт з високою доданою вартістю. З такого заводу прибутковість – 400 тисяч в рік. Кооперативи були б засновані на громадах, зареєстровані в сільських територіальних громадах та сплачували б податки там. Ми б спільно відбудували б школи (а не “оптимізували”, тобто закрили і дали автобуси, щоб годинами возили кудись дітей до інших міст). Ми б спільно відбудували сільські стадіони, клуби та будинки культури та навчали б молодь.

Для того, щоб зробити бджолярний кооператив органічного меду з експортом продукції за кордон, з усіма документами, технологіями, обладнанням: нам потрібно біля 300 000 доларів. За 30 000 000 ми робимо 100 таких кооперативів та займаємо перші місця у Європі по органічному меду….

За 30 мільйонів ми покрили б навчанням найкращими експертами Євросоюзу по всій Україні, відбудували б кооперативні школи та зробили теплиці та сади для навчань. Повністю б переламали б інформаційно та навчально екс-радянську систему мислення…

30 мільйонів євро – це більше 100 000 гектарів іннованійного органічного садівництва під ключ – це експорт наших товарів та повернення 30 мільйонів за 3 роки, і прибутковість наступні 20 років – кожного року по 20 мільйонів прибутку.

І не потрібно було б постійно кричати «про спасіння села» – краще допомогти йому бути заможнім.

За 30 мільйонів євро – це повне забезпечення 30 воєнних мобільних госпіталів. Це врятоване життя тисячам бійців АТО…

Висновок один:

Причина бідності – це людська глупота, яка межує з інтелектуальною шизофренією та роздвоєнням особистості: хочу одне, розумію доцільність, але роблю протилежне.

Потрібен голос моральних провідників, бо тут йде мова не про кошти, а про спасіння самого ж суспільства, бо такими цінностями та приорітетами ми доводимо себе до повної руїни.

Завдяки нашій пасивності створюються різного гатунку кримінальні кола в політиці чи в фінансах, яким ми позволяємо паразитувати та жити за наш рахунок та за рахунок майбутніх поколінь. Наша байдужість породжує плацдарм для егоїстичного використання суспільних ресурсів та благ для заможності одиниць, що змонополізували владу.

Тому, ми, кооператори, будемо розпочинати нашу інтелектуальну революцію з простих, але актуальних питань.

Протягом усього літа ми будемо робити тренінги по регіонах, містечках і селах, шукаючи мотивовану і талановиту молодь. Економічне планування наших ініціатив дуже мінімальне: ми заощаджуємо на продуктах і проїзді, не організовуємо великих пишних заходів. Правильно запланувавши роботу, можна знайти великий вже наявний потенціал у солідарності з іншими партнерами.

У нашому плануванні – початок програми роботи з воїнами АТО у сфері бджільництва та садівництва; зі сільською молоддю щодо спорту та туризму і багато чого цікавого. Ми шукаємо спонсорів та меценатів, але головне – це знайти партнерів, з якими можна працювати пліч-о-пліч.