Вибори президента Польщі: битва світів
25.06.2020
У сусідній Польщі фінішують президентські перегони. 28 червня поляки зроблять свій вибір, визначивши переможця кампанії, однією з ключових тем якої цього разу стала радикальна критика ЛГБТ. Теза про реальну загрозу їх ідеології для безпеки нації та держави гостро актуалізувалась у політичному дискурсі країни. А стійке несприйняття суспільною думкою “веселкових” ідей вивело Польщу у лідери східноєвропейської «нетолерантності», що набирає в останній час ознак чітко вираженої тенденції. Тож спробуємо з’ясувати, що викликало такий стан речей, та чи стане він вирішальним для повторної каденції чинного президента Анджея Дуди?
Право і справедливість
Населення Польщі глибоко релігійне: згідно соціології, понад 86 відсотків поляків сповідують католицизм. Та попри це в країні давно функціонує анти дискримінаційне законодавство, яке було впроваджене під тиском Європейського союзу ще у 2003 році. Проте, не зважаючи на всі зусилля, йому так і не вдалося досягти головної мети: законодавчо унормувати тут одностатеві шлюби. Їх заборона, внесена до польської конституції, лишилась непорушною. Зазнали поразки і численні спроби протиснути закон про одностатеве громадянське партнерство. А практика перманентного просування гомо-ідеології під виглядом боротьби за права людини та агресивне таврування усіх незгодних з нею викликала гостру критику суспільства.
Особливо ж гучною вона стала тоді, коли після довгого правління ліво-лібералів, до влади прийшла консервативна партія. “Право і справедливість” йшла на вибори з програмою, чільне місце якої займав патріотизм, християнські цінності і анти елітаризм. Успіх парламентських виборів 2015 року дозволив їй сформувати однопартійний уряд більшості та зайняти тверду позицію на захист національних інтересів країни.
Новий політичний сезон торкнувся і кейсу ЛГБТ. “Право і справедливість” заявила про існування “ідеології гомосексуальності”, яка суперечить головним принципам суспільства. “Мова йде не про толерантність, а про затвердження одностатевих відносин, шлюбів цих пар і усиновлення ними дітей. Тримайтеся від наших дітей подалі!” – неодноразово попереджає очільник партії Ярослав Качинський. Цю позицію поділяє і представник право-консервативних сил, президент Польщі Анджей Дуда.
Звісно, така постановка питання не могла не викликати роздратування у опонентів з іншого табору, які ні на мить не припиняли спроб реалізації своїх планів. Головним об’єктом критики вони обрали католицьке духовенство, виставляючи його збіговиськом корумпованих алкоголіків, блудників та педофілів. Використовуючи риторику захисту прав людини, ліво-ліберальні кола зосередились на студентській молоді. І професійно побудована піар-кампанія дала свої результати: ставлення до ідей ЛГБТ почало поступово змінюватись.
Великий внесок в цю справу зробив колишній депутат Сейму, мер міста Слупськ, а нині євро парламентар Роберт Бедронь. Захист веселкового прапора для політика є природнім: він відкритий гей, який зробив свій камінг аут ще у далекому 2002 році. Його фірмова посмішка та невимушений стиль спілкування приваблює молодь, частина якої сприймає його як справжнього героя сучасності, зірку боротьби за права особистості та майже пророка. Напередодні виборів до Європарламенту та законодавчих органів Польщі політик презентував власну партію «Весна», яка отримала три євро мандати та увійшла до польського Сейму та Сенату. На цей 2019 рік і припав пік суспільної дискусії, що точиться в країні навколо ЛГБТ тематики.
Дорожня карта ЛГБТ
Тоді, у 2019-му, один з ключових лідерів “Європейської коаліції”, ліберальний мер Варшави Рафал Тшасковскій підписав програмний документ під назвою “Дорожня карта ЛГБТ+”. Згідно задекларованих планів, польські діти вже від самого народження повинні вчитися висловлювати свої сексуальні потреби. До чотирьох років це має відбуватися через гру. Наприклад, “у лікаря”. Від чотирьох до шести – малюки мають дізнаватися, що таке “радість та задоволення від дотику до власного тіла” і “мастурбація в ранньому дитинстві”. Шести-дев’ятирічним дітлахам надаватимуть знання про контрацепцію, секс у віртуальному просторі та використання “сексуальної мови”. Для дітей у віці від 9 до 12 років статеве виховання буде полягати у вивченні “різноманітності сексуальної поведінки та способів вираження своєї сексуальності”.
Ця ініціатива природньо викликала різку реакцію право-консервативних сил. Вони назвали популяризацію ідеології ЛГБТ іноземним продуктом, імпорт якого загрожує ідентичності польської нації, а отже і самій державі. А Ярослав Качинський заявив, що “Дорожня карта ЛГБТ +” – це прямий напад на сім’ю та дітей. “Це складно назвати освітою, це не виховання. Це соціальна інженерія, яка повинна повністю змінити людину” – наголошує він.
Проти виступив і архієпископ Кракова, назвавши можливе нововведення “веселковою чумою”. А суспільний резонанс від події почав стрімко ширитись країною. Так у жовтні 2019 року суспільне телебачення Польщі ТVN1 випустило в ефір фільм “Inwazja” (Вторгнення), в якому ЛГБТ-активістів прямо звинувачують у спробі ”легалізувати педофілію”. У відео також йдеться про штучне збільшення учасників маршів, напади на церкву та провокації на мітингах, які вже стали буденністю.
Карта польських міст проголошених вільними від ЛГБТ
Крім того, представник правлячої партії, віце-міністр юстиції Марцін Романовський заявив про намір скасувати Стамбульську конвенцію. Адже вона визначає “ґендер” як соціально закріплені ролі, підміняючи цим поняттям природну біологічну стать. Що дає підставу унормовувати “власний ґендер”, яких тільки наразі визначається більше 300-т. Зокрема, це лесбійки, геї, зоофіли, невизначені статеві ролі тощо. Водночас, 14-та стаття конвенції передбачає обов’язкове руйнування “ґендерних стереотипів” у шкільній освіті. Тобто традиційних переконань, що хлопець є хлопцем, дівчина – дівчиною, а сім’я – союзом чоловіка та жінки. Натомість, вона вимагає запровадження в школі “годин сексуальної просвіти”, на введення яких і була націлена ініціатива мера Варшави.
Але найгучнішим результатом підписання “Дорожньої карти” стало оголошення значної частини території країни зоною “вільною від ЛГБТ”. Майже сто муніципалітетів, населення яких дотримується консервативних поглядів, відмовилися від введення в школах програми сексуальної освіти, що пропагує гомо-ідеї. Першою таку декларацію прийняла влада міста Свіднік Люблінського воєводства. У ній зазначалося, що місто не дозволить “атакувати свободу слова, невинність дітей та авторитет сім’ї” і не ставатиме учасником штучно створених проблем. Ініціативу швидко підхопили інші і до кінця 2019-го року схожі декларації ухвалили вже понад 80 органів місцевого самоврядування, утворивши на південному сході польської держави величезну територію вільну від ЛГБТ ідеології.
Президентські перегони
Ця ситуація викликала великий резонанс в Європі. І в кінці грудня минулого року Єврокомісія ввела безпрецедентні дисциплінарні заходи щодо Польщі, мотивуючи це тим, що суспільне благополуччя невід’ємне від ідей рівності та прав людини. Та попри це, тема ЛГБТ експансії стала головною і на нинішніх президентських перегонах. Президент Польщі Анджей Дуда, який балотується на свій другий термін, категорично заявив, що “шлюб – це союз чоловіка та жінки, і саме таку сім’ю має підтримувати польська держава”. Додавши, що поки він буде президентом, – ніяких змін в цій сфері не станеться.
Головний претендент на перемогу вважає рух ЛГБТ тоталітарною ідеологією, яка прийшла на зміну комунізму, та виявилась навіть більш руйнівною ніж він. “Це ідеологія, яка під кліше поваги і терпимості приховує глибоку нетерпимість і усунення всіх тих, хто не хоче їй слідувати”, – сміливо стверджує політик, наголошуючи, що “істина в наш час стала переляканою маленькою істотою, яка ховається від набагато сильнішої коректності”. За словами президента, він виступає за рівність, проте “переконання будь-якої меншини не можуть бути нав’язані більшості під фальшивою претензією на толерантність”. Саме тому він підписав “Сімейну карту” передвиборних пропозицій, яка забороняє впровадження в школах ЛГБТ-ідеології, усиновлення дітей одностатевими парами та підтверджує право батьків на сексуальне виховання своїх дітей.
Така позиція викликала шквал критики з боку ліво-ліберальних сил, які звинуватили президента в ультра-націоналізмі. А головні суперники від опозиційної “Громадянської коаліції” та коаліції лівих сил у своїх передвиборчих обіцянках задекларували розширення прав ЛГБТ-спільноти: укладення офіційного шлюбу, створення інституту громадянського партнерства для одностатевих пар та забезпечення для них державного фінансування штучного запліднення. Та ці заяви навряд чи залучать до табору їх прихильників значну частину польського суспільства.
Це розуміють навіть в Євросоюзі. Адже радикалізація поляків по відношенню ЛГБТ-ідеології відбувається на фоні загального скепсису, що останнім часом спостерігається у цьому питанні серед населення усіх східноєвропейських країн. На відміну від Західної Європи в Угорщині, Болгарії, Румунії, Литві та Естонії, як і у Польщі, все частіше звучать заклики до захисту шлюбу як союзу чоловіка та жінки. Дослідження Європейської комісії 2019 року продемонструвало суттєве зменшення прихильників ідеї надання рівних прав у створені шлюбу для представників нетрадиційної орієнтації в порівнянні з 2015 роком. Так у Болгарії частка людей, які виступають за одностатевий шлюб, скоротилася на дванадцять пунктів, в Словаччині і Чеській Республіці – на п’ять. А частка угорців, які поділяють думку про необхідність одностатевих шлюбів зменшилась на шість пунктів.
Саме тому опоненти Анджея Дуди роблять наголос на соціальний популізм, який в умовах економічних труднощів, викликаних карантинними обмеженнями, стає досить дієвим інструментом передвиборчої боротьби. Та, незважаючи на це, “Право і справедливість”, що впевнено перемогла на внутрішніх та європейських парламентських виборах минулого року, залишається найпопулярнішою партією країни. Тож лідерство Анджея Дуди у першому турі бачиться безсумнівним.
Проте вибори, що завдяки Covid-19 відбудуться у “поштовому” режимі, найймовірніше матимуть два тури. У двобої другого чинний голова держави скоріш за все зустрінеться з представником опозиційної “Громадянської коаліції”, мером Варшави Рафалом Тшасковськім. Результат цього протистояння нині складно прогнозувати. Та вже незабаром ми всі дізнаємось, чи справді матиме магічний ефект лівацький популізм борця за польську “веселкову” ідею.