Трамп VS Байден: сварка замість дебатів

90-хвилинні дебати кандидатів на посаду президента США стали найбільш очікуваним шоу телевізійного сезону у Сполучених Штатах. За деякими оцінками, їх спостерігали близько 100 мільйонів американців. Але замість формату солідної дискусії, що була звичною ще з часів Кеннеді і Ніксона, перед очима глядачів розгорнулося досить дивне видовище. Такого трешу Америка ще не бачила. В ході дебатів, які вже охрестили “національною ганьбою”, обидва кандидати постійно переходили на особистості та завзято ображали один одного. Але попри всю скандальність цього дійства деякі моменти дебатуваннь все ж варті особливої уваги. Адже вказують на дуже цікаві тенденції.

Отже, у ніч на 30 вересня за київським часом, президент США Дональд Трамп і кандидат в президенти від Демократичної партії Джо Байден зійшлися у першому із трьох своїх запланованих двобоїв. За задумом модератора дебатів, журналіста Fox News Кріса Уоллеса, дискутувати вони мали про важливі для країни речі: підтримку армії і поліції, загрози народжені коронавірусом, медичну реформу і розвиток економіки. Проте полеміка скотилася у таку прірву, що шокованими лишились не тільки глядачі та політологи, але й навіть віддані прихильники обох сперечальників. Саме сперечальників. Адже Трамп постійно перебивав Байдена, а той у відповідь відверто сміявся над репліками свого суперника, називаючи його клоуном, брехуном і расистом. Тож політичними опонентами, у традиційному американському розумінні дебатів, вони зовсім не виглядали.

Проте у Сполучених Штатах не традиційно зараз майже все. А сама нетрадиційність стала брендом, що формує головний вектор суспільного розвитку країни. Та ці змістовні лінії ліво-ліберального світогляду спровокували у державі стан справжнього цивілізаційного конфлікту. Сьогодні Сполучені Штати розколоті як ніколи. Адже там хитаються не тільки традиційні цінності і сімейні устої. В країні, разом з пам’ятниками і постаментами, захиталась і ризикує впасти і сама її історія. І навіть фундаментальні права людини. Тож заявити, що однаково важливим є життя усіх, а не тільки чорних, стає тут, в буквальному сенсі, загрозливо небезпечним. Натомість, в повний голос проголошується домінування меншин над більшістю, та відверто пропагуються ідеї соціалізму, одна назва якого, в американському політичному дискурсі, завжди була архітоксичною.

Усі ці новації та нетрадиції тісно пов’язані з політичною позицією лівого крила демократів, яке останнім часом чинить усе більший вплив на курс Демократичної партії. А відтак торкаються і її кандидата в президенти Джо Байдена. Тож не дивно, що Трамп, який апелює до поміркованої частини американського суспільства, був налаштований спитати його саме про це. Та у відповідь почув суцільне заперечення. Джо рішуче відхрещувався від усіх своїх ліволіберальних обіцянок і заяв. А коли Дональд наполегливо притискав свого візаві фактажем, той не знаходив нічого ліпшого, ніж емоційно звинувачувати Трампа у суцільній брехні.

І саме ці його завзяті заперечення, здається, були найбільшим відкриттям цих скандальних дебатів. Адже показали дуже цікаву симптоматику: імідж лівого руху розглядається демократами наразі як певна перешкода. Саме тому віце-президент раптово «забув» про свої домовленості з радикальним ліваком, сенатором від штату Вермонт Берні Сандерсом про включення у свою програму низки пропозицій лівого спрямування. Не побачили ми і лютих атак на консервативні погляди Емі Барретт, обраної Трампом на роль нового судді Верховного суду. Адже справою Байдена було переконати, що він центрист, що не заперечує і певних консервативних цінностей. І за нього можуть спокійно голосувати добропорядні американські громадяни.

В той час як чинний президент зосередився на спробах довести, що його суперник – маріонетка лівих радикалів, що провокує «битву за душу Америки» і прагне «скасувати американський спосіб життя». Життя при якому принцип верховенства права не вважатимуть пережитком расизму, а інтереси підприємців та власників домоволодінь знаходяться під надійним захистом. Де не має місця небезпечним соціальним експериментам та переслідуванню інакомислення. Адже саме в цьому Трамп звинувачує тих, хто розганяв хвилю протестів, яка нещодавно накрила Америку: «Вони вимагають повного підпорядкування від незгодних. Це і є тоталітаризм. Що є абсолютно чужим для нашої культури і наших цінностей. І не може мати місця у Сполучених Штатах!»

Чи змогли опоненти досягти своїх цілей? Дати впевнену відповідь доволі важко. Але ясно одне. Зустріч у Клівленді яскраво засвідчила: американців дратує агресивний наступ ліво-ліберальщини. І саме цей фактор може стати вирішальним. Як для перемоги кандидатів, так і для майбутнього великої країни.