РЕАКЦІЯ ҐРУНТОВОГО РОЗЧИНУ: РУДИМЕНТ МИНУЛОГО ЧИ АКТУАЛЬНІСТЬ СЬОГОДЕННЯ?
19.04.2018
Поширити:
Кожен агроном господарства розуміє значення родючості ґрунту для врожайності культур і якості сільськогосподарської продукції. Майбутній землекористувач прагне взяти в оренду більш родючі ґрунти, розуміючи, що це сприятиме хорошій урожайності і прибутку. Але на практиці, в переважній більшості, родючість ґрунту зводиться до трьох макроелементів: азот, фосфор і калій. Господарства дбають про те, щоб забезпечити рослину цими елементами, застосовуючи мінеральні добрива. При цьому нерідко дотримуються гасла – «чим більше добрив, тим більший урожай», роблячи тим самим грубу помилку. Але це вже питання для іншої статті.
Тож чи справді формування врожаю сільськогосподарських культур стоїть на цих трьох китах – NPK? Чи існують інші, не менш важливі показники, які слід знати і враховувати? Так, є!
Незаслужено забутий показник – реакція ґрунтового розчину або рН, який суттєво впливає на живлення рослин. За важливістю ще три-чотири десятки років тому він був на рівні з NPK. Його обов’язково визначали при агрохімічному обстеженні, враховували при окультуренні ґрунтів, регулюючи таким чином рівень урожайності. Що змінилося зараз? Чому в сучасному землеробстві йому майже не приділяють уваги? Варіанти відповідей можуть бути різні – суб’єктивні і об’єктивні. Але одна з причин недооцінки рН ґрунту – це недостатня інформованість землекористувачів, чому спробуємо зарадити в цій статті.
Відомо, що ґрунтовий розчин є основним джерелом надходження в рослину поживних речовин. Рослина може споживати лише ті елементи і сполуки, які знаходяться в розчинній доступній формі. Разом з тим, недостатньо забезпечити наявність в ґрунтовому розчині всіх необхідних елементів для повноцінного харчування рослини. Є чинники, які можуть обмежувати їх доступність. Особливо впливає на засвоєння макро- і мікроелементів реакція ґрунтового розчину або рН. Дуже узагальнено, можна сказати, що рН буває нейтральна, кисла і лужна, в залежності від співвідношення в ґрунтовому розчині іонів Н+ і ОН-. Напевне кожен знає, що відхилення від норми рН шлункового соку людини негативно впливає на перетравлення їжі і може викликати певні хвороби. Не менше значення для рослин має і реакція ґрунтового розчину. Підкислення ґрунту (рН<5,5) призводить до зниження засвоєння рослинами азоту, фосфору, кальцію, магнію і спричиняє підвищення надходження в них заліза, алюмінію і марганцю, які можуть мати токсичну дію. У кислому середовищі у 3-8 разів підвищується накопичення в рослинах радіонуклідів і важких металів. У рослинах, які ростуть на кислих ґрунтах, затримується перетворення моносахарів у дисахариди та інші складні сполуки та порушуються процеси утворення білків і обміну, ріст і розгалуження коренів, проникність клітин кореня, засвоєння рослинами води і поживних речовин. На лужних (засолених) ґрунтах (рН >7,0), навпаки, знижується доступність для рослин заліза, марганцю, фосфору, міді, бору та більшості мікроелементів.
Крім того, кисла чи лужна реакція ґрунтового розчину негативно впливає на інші властивості ґрунтів. До прикладу, при високій кислотності ґрунту: погіршується його фільтраційна здатність, капілярність та проникність; пригнічується діяльність корисних мікроорганізмів, що беруть участь у розкладанні гною, торфу та інших форм органічних решток; погіршується засвоєння бобовими культурами азоту з повітря. Дуже лужні ґрунти відзначаються вкрай несприятливими фізико-хімічними і агрономічними властивостями через запливання, безструктурність, зцементованість.
Вирощування культур на кислих чи лужних ґрунтах виливається для господарства в недоборі врожаю. Ефективність мінеральних добрив, на які агроном може покладати велику надію, на кислих чи лужних ґрунтах значно знижується. Адже, щоб необхідні елементи з добрив надійшли до рослини, вони спочатку повинні потрапити до ґрунтового розчину, який маючи несприятливу реакцію буде блокувати їх рух до рослини. Відповідно витрати господарства на мінеральні добрива будуть в значній мірі не виправдані.
Для більшості сільськогосподарських культур сприятливою для їх нормального росту і розвитку є нейтральна (рН=6,1-7,0) та близька до нейтральної (рН=5,5-6,0) реакція ґрунтового розчину. При невідповідності рН потребам рослин знижуються показники врожайності і страждає якість кінцевої продукції. Дуже чутливими до підвищеної кислотності є пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник, майже всі бобові культури, огірки, цибуля, салат. Вони краще ростуть при рН 6,0-7,0 і добре відгукуються на вапнування. Особливо чутливі рослини до підвищеної кислотності ґрунту в перший період росту, відразу після проростання. Виробник може жалітися на те, що йому продали неякісне насіння, або добрива, а причина полягатиме у відхиленні рН ґрунту від оптимального значення.
Отже, немає сумнівів у тому, що рН ґрунту обов’язково повинен враховуватися для ефективного виробництва сільськогосподарських культур.
Виробник повинен знати, що кожному типу ґрунту притаманний певний рівень рН. Наприклад, в Поліській зоні України переважають ґрунти, які характеризуються природньо кислою реакцією ґрунтового розчину – дерново-підзолисті, підзолисто-дернові, болотні. В Лісостеповій зоні є ґрунти з кислим рН – сірі лісові ґрунти, опідзолені, нейтральним – чорноземного типу ґрунти та лужним – деякі відміни чорноземних ґрунтів і т.д. Степова зона характеризується ґрунтами, які мають нейтральне та лужне рН, наприклад, чорноземи звичайні, чорноземи південні, каштанові ґрунти.
Проте, господарська діяльність може суттєво впливати на рН ґрунту – як позитивно, так і негативно. Досвід минулого століття показав, як заходи з хімічної меліорації (вапнування, гіпсування), застосування органічних добрив можуть рН кислих і лужних за генетикою ґрунтів зміщувати до нейтральної реакції. В сучасному агровиробництві відбувається зворотній процес – зростання площ кислих і засолених ґрунтів. Більше того, з’являються кислі ґрунти в степовій зоні, для якої це нонсенс! Звідки? Що це за аномалія? Головною причиною є надмірне застосування фізіологічно кислих добрив, таких як аміачна селітра, сульфат амонію, суперфосфат, на фоні зменшення в ґрунті вмісту гумусу і майже нульових заходів з вапнування та внесення органіки. Тобто, виробник, не відаючи того, сьогодні закладає фундамент низхідної динаміки урожайності культур в майбутньому. А дехто вже потерпає від зниження врожайності культур і низької рентабельності виробництва.
Отже, якими мають бути кроки аграрія, щоб уникнути такої шкоди? Перш за все, це провести агрохімічне обстеження ґрунтів. Саме цей захід дозволить господарству виявити реальний стан родючості ґрунтів, зокрема рівень рН. Ця інформація може відразу дати відповіді на запитання: чому на цьому полі я беру завжди менше пшениці чи кукурудзи, ніж на сусідньому, хоч добрив застосовую в однаковій кількості? Або: чому я маю меншу врожайність ніж мій сусід, хоча ґрунти однакові? Виявивши проблемні поля чи ділянки виробник зможе зробити другий крок – визначити заходи для оптимізації рН з урахуванням своїх ресурсів та фінансових можливостей і планово їх впроваджувати. Це гарантовано забезпечить підвищення ефективності застосування добрив, врожайності і якості сільськогосподарських культур та рентабельності виробництва. Звичайно, є ряд інших факторів, які впливають на формування врожаю – погодні умови, агротехніка, засоби захисту рослин тощо. Але сприятлива для культур реакція ґрунтового розчину на полях господарства, завжди буде позитивно впливати на результат.
І на завершення, вартість одиниці кінцевої продукції надто недешева, щоб можна було дозволити собі ігнорувати такий важливий показник родючості ґрунту як рН. Його значення залишається таким же вагомим як і в ХХ столітті і може принести аграріям значні переваги.