ПОМИРАЄ ВДВІЧІ, НІЖ НАРОДЖУЄТЬСЯ: як Україні вибратися з демографічної прірви

Проблематика народжуваності в Україні з кожним новим проведеним дослідженням стає все гарячішою і масштабнішою. Демографи Інституту демографії та соціальних досліджень імені Михайла Птухи прогнозують ще катастрофічніше падіння народжуваності. Про це ще торік вони повідомили на презентації «Повоєнне відродження України. Візія відділення економіки Національної академії наук України». «Я мрію, щоб до 2030 року населення України було не менше 35 мільйонів. Але, на жаль, цього може й не статися», – сказала директор Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова.

Тим часом, Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки (KSE), стверджує, що за його оцінками населення України зараз становить близько 31,2 млн осіб (без урахування окупованих територій України). «Війна та еміграція призведуть до скорочення населення України з 37 мільйонів до війни до 32 мільйонів у 2030 році, а робочої сили – з 17,4 до 11,7 мільйона», – зазначає він. Тобто, населення вже стало меншим за 35 мільйонів з часу повномасштабного вторгнення. Через критичну демографічну ситуацію, дітонародження в Україні теж може стати найменшим у світі.

Зазначимо, що до повномасштабної війни рівень народжуваності в Україні був найнижчим у Європі, про це пише The Wall Street Journal.  У 2020 році зафіксована найнижча народжуваність 293 400 осіб. Тоді як смертність 616 800 осіб. Різниця дуже серйозна. Смертність удвічі перевищує народжуваність. За першу половину 2023 року кількість народжень стала на 28% нижчою, ніж за той же період у довоєнному 2021 році.

Важливо розуміти, що з початком широкомасштабної війни в Україні є велика кількість незафіксованих смертей. До біологічних втрат, додались загибелі військових та цивільних внаслідок бойових дій. Відслідкувати кожну смерть просто немає змоги, особливо на прифронтових, окупованих землях. Дізнатись достовірну статистику смертності починаючи з 2022 року буде можливо лише після перемоги.

Як повідомляють дані Державної служби статистики України,  чисельність населення у 1992 році становила 51,7 млн. А на початку 2021 року, чисельність зменшилась до 41,4 млн (без урахування Криму та окупованого Донбасу). Тобто за 30 років незалежності України населення зменшилось більше ніж на 11 мільйонів осіб. І це лише за офіційною статистикою, що не враховувала декілька мільйонів людей, які мешкають закордоном. Чому вони там, а не в Україні? В більшості випадках – це праця у Польщі, Чехії, Італії та інших країнах.

Однак для розуміння загальної картини і контексту дітонародження в Україні, пропонуємо детальніше проаналізувати історію даного питання. Оглянемо статистичні дані за весь час існування незалежної України. Зафіксуємо важливі тези, для чого Україні потрібні діти та як це впливає на економічний розвиток країни.

Перша хвиля спаду дітонародження вперше зафіксована в 1999-2001 роках. У 1998-му народжувалось 419,2 тис. дітей, а в 1999-му вже – 389,2 тис., в 2000-му – 385,1 тис., в 2001-му – 376,5 тисяч. Про це повідомляє Опендатабот із посиланням на дані Мін’юсту.

Така тенденція до зниження народжуваності почалась після здобуття незалежності. У ті часи економічні потрясіння відправили багатьох українців за кордон у пошуках роботи. Щоб забезпечити себе, сім’ю і дітей – люди були вимушені шукати роботу, і часто «заробітчанство закордоном» було кращим варіантом. Ймовірно, що тоді й почала з’являтись культура однієї дитини в сім’ї, яка внаслідок стала нормою.

Проте, після цього ситуація покращилась у 2008-2009 роках. Тоді стався пік народжуваності: на світ з’явилися 510,6 тис. і 512,5 тисяч дітей. Ще один пік був у 2012 році – народилися 520,7 тис. дітей.

Друга хвиля: окупація ОРДЛО і Криму. Росія почала військові дії на території України: анексувала Крим, вторглася на схід України. Показники народжуваності в країні почали падати з 2013 року — приблизно на 7% на рік. Потім у 2015 році народжуваність за загальним показником упала на 12%.

Третя хвиля: повномасштабне вторгнення призвело до найбільшої кризи у кількості нових українців. Це найбільший спад за весь час незалежності. Період з 2022 і до нині є найкритичнішим.

Згідно даним Держстату, у 2022 народилось 209 393 українців. У півріччі 2023 року – 96 755 осіб. Тобто за іншу половину 2023 року народиться приблизно така ж кількість осіб. Відповідно, що це буде близько 200 тисяч осіб. Так бачимо, що з кожним роком народжуваність в Україні стає все меншою і меншою. Можливо припустити, що з такими темпами дітонародження може спасти втричі.

До чого призведе і як вирішити питання?

Директор Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова дає невтішні прогнози щодо чисельності українського населення у 2033 році. За її прогнозом, через непомірну смертність, міграцію та зменшення новонароджених, населення скоротиться близько з 37 мільйонів(з урахуванням окупованих територій) до 26 мільйонів через 10 років. Тобто мінус 10 мільйонів за 10 років.

Елла Лібанова

«Якщо ми говоримо про прогноз на 2033 рік, ми віддаємо перевагу діапазону 26–35 млн осіб. І, повірте, 35 млн – це надзвичайно оптимістичний сценарій», – такі прогнози в кінці вересня 2023 року озвучила Лібанова на Регіональному економічному форумі в Києві.

Звернемо увагу, що до повномасштабної війни рівень народження в Україні не забезпечував простого відтворення поколінь. Зокрема спостерігається старіння нації. Тому, щоб відтворити покоління в державі повинно з’явитися не менше 210 дітей у розрахунку на 100 жінок, отже близько 2,1 дитини на кожну жінку.

Голова організації «Всі разом!» Руслан Кухарчук зауважив, якщо воїни припинять обороняти землю, а діти будуть народжуватися з негативною динамікою – нація припинить існування. «Це вже не про цінності, це вже про здоровий глузд і інстинкт самозбереження. В умовах загибелі значної кількості наших людей через російську агресію, в умовах еміграції мільйонів (передусім дітей і молодих жінок) за кордон – питання підтримки сімей з дітьми в Україні стає ключовою складовою стратегії національної безпеки і оборони», – написав він у телеграм-каналі.

Еміграція – не менш вагомий чинник. Адже з початку повномасштабної російської агресії, з України виїхало понад 6 млн осіб. Більшість з них це – жінки працездатного віку та діти. Перспектива повернення залежить від тривалості бойових дій та повоєнних умов в Україні.

Як зазначає Елла Лібанова: «Чим довше люди перебуватимуть за кордоном, тим більше вони адаптуються й намагатимуться залишитися там назавжди».

Отже, єдиними варіантами покращення демографічної ситуації є повернення дітей, підлітків та молодих жінок із-за кордону в Україну. І звісно, народження дітей.

Дмитро Ярош, військовий, колишній лідер Правого Сектору, стверджує, що після перемоги українці мають збудувати таку Україну, в яку захочуть повернутись мільйони українців та українок. Також категорично додав: «Воюючи за свою українську ідентичність, проти «рускіх» – нам, українцям, необхідно прикласти максимум зусиль, щоб нас не «підвели під монастир» ті, хто як «пляшечка з отрутою», гладенькі та боязливі, підкидають нам «з чужого поля», інші антинаціональні речі. Для народження дитини треба чоловік і жінка. Тому, не можна, щоб наших чоловіків і жінок, дітей та онуків всіляка мерзота перетворювала на «воно», або «невідомо що».

Для покращення демографії потрібна відповідна державна стратегія і цілеспрямована політика: захист життя і дітей, підтримка батьківства і материнства. Щоб сім’ї і жінки не мали упередженого ставлення до народження – «більше однієї дитини це дорого». Або ж, що багатодітність це про бідність, неблагополуччя та інші відомі всім нам стереотипи.

Також Руслан Кухарчук зазначає у дописі: «В цьому контексті я нагадую, що за часів президента Володимира Зеленського не було зроблено жодного кроку, не ухвалено жодного концептуально нового рішення в частині збільшення, або хоча б індексації матеріальної допомоги на час вагітності і на народження дітей. Це ганебна ситуація, коли матеріальна допомога на дитину і то лише до трьох років вже багато-багато років складає 860 грн».

Організація “Всі разом!” і спільнота Кабінету експертів працює над конкретними рішеннями і стратегією адекватної соціальної політики, спрямовану на сім’ї з дітьми. Задля того, аби в процесі формування держбюджету України на наступний рік сім’ї і діти стали реальним об’єктом державного інтересу. Тому що без сімей з дітьми не буде України, за яку героїчно воюють Збройні сили України.

Кочева Ксенія, Кабінет експертів