Як іноземні фонди псують українське громадське суспільство

Федеральне Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) отримало наказ призупинити свої проєкти та фінансування. Указ підписав президент Дональд Трамп. Очільник Департаменту ефективності уряду США (DOGE) Ілон Маск назвав USAID «зміїним гніздом ліворадикальних марксистів». Зупинення фінансування українських організацій викликало бурхливе обговорення в суспільстві. Адже, наприклад, у 2024 році Україна отримала через програми USAID 6,05 млрд доларів.

21 січня президент Дональд Трамп підписав указ про тимчасове призупинення всіх програм допомоги США іноземним державам на 90 днів – до звершення аудиту. Він це зробив, щоб визначити, чи відповідають ці програми цілям його політики. Трамп заявив, що «жодна подальша зовнішня допомога Сполучених Штатів не буде надаватися таким чином, який не буде повністю узгоджений із зовнішньою політикою президента Сполучених Штатів».

Головний розпорядник американських коштів в Україні є United States Agency for International Development (USAID). Це агенція США з міжнародного розвитку, заснована у 1961 році. USAID підтримує проєкти у понад 100 країнах світу. Організація є найбільшим у світі одноосібним донором. Наприклад, у 2023 році США направили $72 мільярди на допомогу по всьому світу, охоплюючи різні сфери, від охорони здоров’я жінок у зонах конфліктів до доступу до чистої води, лікування ВІЛ/СНІДу, енергетичної безпеки та боротьби з корупцією.

В Україні станом на 31 грудня 2024 року діяло 39 програм, а це понад 100 проєктів, які частково або повністю фінансуються коштом USAID. Більшість організацій вже повідомили, що отримали сповіщення щодо необхідності призупинити активності. Це стосується різних сфер діяльності: медіа, громадські організації, державні органи, освітні заклади, наукові проєкти тощо. Серед українських організацій, які вже не отримують американське фінансування: ГО «Центр протидії корупції»; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (Нацрада); АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (Суспільне); БО «100% життя»; Дім громадянського суспільства, Центр розвитку «Час змін», Українська правда, hromadske, ГО «Всеукраїнська правозахисна організація «Юридична сотня» та багато інших.

Проте аналіз переліку проєктів фінансованих американським бюджетом викликає багато запитань. У проєктах часто незрозуміле значення слів та формулювань, що дозволяє широке тлумачення призначення цих коштів. Наприклад на проєкт «Сприяння доброчесності у публічному секторі (Pro-Integrity)» виділено 90 млн доларів. Рецепієнтом та бенефіціаром проєкту виступає Секретаріат Кабінету Міністрів України. А на проєкт «Проєкт зміцнення спроможності Рахункової палати» виділено майже 2,3 млн доларів. Рецепієнтом та бенефіціаром проєкту виступає Рахункова палата. І таких проєктів з незрозумілими назвами десятки.

Нещодавно перестав працювати офіційний сайт агенства. А акаунт в X (Twitter), на якому було майже мільйон підписників, був заблокований.

Також додамо, що очільник Департаменту ефективності уряду США Ілон Маск звинуватив USAID у фінансуванні китайської лабораторії, звідки вийшов коронавірус. Він заявив, що агенство «має померти». Маск також зазначив, що організація фінансувала дослідження, які спричинили COVID-19. «Чи знаєте ви, що USAID, використовуючи ваші податкові гроші, фінансувало дослідження біологічної зброї, включаючи COVID-19, внаслідок яких загинули мільйони людей?», – написав він у Х.

Коментуючи це, Маск заявив, що USAID – «Це зміїне гніздо ліворадикальних марксистів, які ненавидять Америку». Мільярдер заявляє, що агенство «не підлягає ремонту» і що зараз триває робота над повним закриттям американського агентства допомоги іноземним державам.

Останні події спричинили жваве обговорення серед громадськості. Українське суспільство розділилось на тих, хто підтримує призупинення грантових програм, та тих, хто вбачає в цьому значну проблему.

Безумовно, залучення іноземних коштів загалом є позитивним явищем для української економіки. Також варто відзначити, що багато людей та організацій використовують ці гранти дійсно для корисних та правильних речей.

Але на поверхні також і проблеми, які дуже часто несе політика грантодавців або банальне нецільове використання коштів. Ми виокремили чотири конкретні проблеми, які часто виникають у цій сфері: деградація українського громадянського суспільства, популяризація лівої ідеології, «розпил» коштів та спрямування коштів на політичну діяльність.

Деградація українського громадянського суспільства
Закордонні гранти призвели до занепаду громадянського суспільства в Україні. Іноземні грантодавці диктують свої тенденції та правила. Вони кажуть, що і як робити. І щоб отримати та розпоряджатися коштами, ГО змушені реалізовувати не свої статутні завдання, а ідеологічні стратегії зокрема й USAID.

Також шалені суми, які у вигляді грантів заходять на виконання проєктів, навіть не порівнюються з бюджетами незалежних українських ГО. Це призвело до відсутності справедливої конкуренції та неспроможності незалежних громадських організацій розвивати свою діяльність. Адже розпорядники грантів встановлюють свої непід’ємні фінансові умови для реалізації подібних проєктів.

Ігор Загребельний, військовослужбовець ЗСУ і резидент Кабінету експертів зазначає: «Вже сам прикметник “громадянський” вказує на громадянство, тобто приналежність до певної держави – локальної суспільно-політичної системи. Але у випадку самозваних діячів “громадянського суспільства” маємо справу з особами, які хоч і є громадянами України, залежні від закордонних центрів впливу, а отже – діють як агенти цих центрів, а не громадяни власної країни».

Урбаніст і громадський діяч з Харкова Павло Храмов також прокоментував цю тему: «Звісно, що гранти — це дуже привабливо, адже якість зростає. Але громада звикає, що хтось щось має зробити. Тому партії та організації, які мають існувати на українські донати, ледь виживають».

Храмов зазначив, що особисто знає чимало живих організацій, де люди робили добре свою справу та мали місцеву зарплату, але прийшли фонди та легко перекупили їх. Він зазначає, що тепер ці люди роблять менше роботи, в кращих умовах, а часто навіть цілком марну справу. Храмов також поділився спостереженням, що часто жива організація не може знайти гарного працівника, бо всі працюють на гарних зарплатах.

«Навіщо нам збирати кошти, якщо можна взяти грант? Навіщо людям виходити на суботник, якщо можна взяти грант? Навіщо висаджувати дерево, якщо грант це покриє? Це шкідливо для громади», – задає риторичні запитання Павло Храмов.

До публічного обговорення проблеми долучилися і військовослужбовці. Зокрема Максим Жорін пише таке: «Тільки завжди треба памʼятати про зворотню сторону допомоги з-за кордону. По-перше, це навʼязування своїх інтересів, своєї політики. Якщо нам дають озброєння, то й будуть садити за стіл переговорів навіть проти нашого бажання. Якщо дають на реформи – то будемо плодити уповноважених з гендерної політики».

Популяризація лівої ідеології
Значна кількість закордонних донорських фондів тяжіють до лівого політичного спектру. А відповідно, у більшості свооїх вимог до організацій, які претендують на гранти, диктують лояльне ставлення до ліворадикальної ідеології. Таким чином, організації змушені виконувати вказівки та бути причетними до пропаганди соціалізму, лгбт, фемінізму, «гендерної рівності» тощо.

Цю проблему детально пояснив голова організації «Всі разом!» Руслан Кухарчук:
«Так, не всі гранти на гендер та лгбт. Але левова частка. І навіть ті проєкти, які напряму не стосувалися гендер/лгбт, мусили демонструвати інституційну лояльність до цієї теми. Наприклад, якщо якась ГО проводить тренінг на тему малого підприємництва, у реєстраційній анкеті зазвичай ВИМАГАЛОСЯ в графі “Стать/гендер” пропонувати понад дві опції: 1) чоловіча, 2) жіноча, 3) інше (невідомо, не бажаю відповідати). Або так звані гранти на науку – це здебільшого гранти на якісь там “гендерні студії” в університетах або на дослідження про те, як об’єднання хлопців і дівчат на шкільних уроках праці долає “гендерні стереотипи”. Та інша подібна маячня».

Кухарчук додав, що антиприродні наративи всі ці роки були наскрізним елементом більшості грантових програм, зокрема і американських. Весь так званий лгбт-рух, феміністичний, гендерний в Україні – грантовий, а відтак – штучний, вдаваний. У нього немає життєвої соціальної платформи і реального українського суспільного запиту. «Ця тема (ліва пропаганда) всюди перед очима лише тому, що кожній такій ГО-шці дають щороку по 20-200 тисяч доларів і євро на їхню активність», – зазначив голова організації «Всі разом!».

Аналітик Кабінету експертів Єва Ендрик пояснила, як ліва ідеологія, підживлена грантами, затьмарила очі так званим «незалежним» медіа в Україні: «Ви ж, шановні “незалежні” грантові ЗМІ, можете обурюватись і називати дурнями та радикалами усіх довкола, проте, це не скасує того факту, що ваша відповідність до запитів суспільства була прямо пропорційною його толерантності до вас тепер. Ви жили у власній бульбашці “журналістських стандартів”та повісток, отриманих від спонсора, і не усвідомлювали, що робите щось не так. І досі не усвідомлюєте, раз вас так щиро дивує схвалення переважною частиною громадян згортання грантових програм для вас».

Ендрик заявила, що подібні медіа втратили зв’язок з українською реальністю, в котрій майже сто відсотків населення має традиціоналістські погляди.

«Я знаю, що вас так навчили, що традиціоналістів начебто не існує, бо всі, хто не хаває лівацької фігні – автоматично радикали. Ну, що ж… тим гірше для вас, шановні “незалежні” ЗМІ», – зазначила Ева Ендрик.

«Розпил» коштів
Виділені грантові кошти проходять декілька посередників і прокладок, і на кожному етапі значна частина коштів осідає. Навіть не дійшовши до українських ГО. Дослідники зазначають, що часто за кордоном національні грантові програми – це легальний спосіб «відмивати» місцеві бюджетні кошти. Але вони навчилися гарно приховувати свою справжню діяльність.

Журналіст і аналітик Сергій Лямець прокоментував цю ситуацію так: «В українській реальності, ці проекти називаються “розпилом”. Впевнений, що це саме розпил. Причому, 70% грошей навіть ніколи не полишають фінансові кордони США, їх розпилюють між собою генеральні підрядники та власне отримувачі фінансування з держбюджету США. Моє оціночне судження, це ще і класичне казнокрадство, скоріше за все».

Популярний політичний коментатор Юрій Романенко каже, що гранти перетворили українську державу на державу-інвалід, тому що еліта ні про що не думала, окрім як красти бюджетні гроші, вони не здатні сформувати жодної суспільно значущої мети.

«Гранти виконували роль милиць, які забезпечували інтереси США та Європи у різних політиках. В результаті з’явився величезний прошарок професійних одержувачів грантів, які далекі від реального порядку денного, реальної економіки, але мали величезний вплив на формування ілюзій щодо реального становища України», – зазначив Романенко.

Руслан Кухарчук, голова аналітичного центру Кабінет експертів, також констатує, що такі програми – часто «розпил» національних бюджетів, зокрема й американського.

«Якщо говорити глобально, а не лише про український контекст, то вся міжнародна грантова інфраструктура – це головний інструмент розпилу/розкрадання національних бюджетів, тобто грошей платників податків країн заходу. І йдеться не лише про США/USAID, а й про інші програми від національних урядів, ЄС та ООН. І більшість цих розпиляних грошей осідає, звісно, не тут в Україні чи в країнах Африки, а в тих самих західних країнах в руках місцевих фор-профіт і нон-профіт прокладок, які, звісно, щороку проходять “доброчесний аудит Великою четвіркою”», – каже Кухарчук.

Політична діяльність
Ще однією проблемою, яка дуже добре маскується, є спрямування грантових коштів на політичну діяльність. Приклад такого можливого спрямування коштів привів народний депутат України Мар’ян Заблоцький:

«У нової адміністрації США, за моєю інформацією, багато питань до найбільших виконавців від USAID в Україні – це американські компанії Chemonics і DAI. Вони керують в Україні проектами на 1,5 млрд доларів і отримують прибуток із грантів. Це нормальна практика, але їхні реальні прибутки, власники та фінансова звітність закриті. Деякі республіканці в США впевнені, що через такі компанії USAID фінансувала демократів – нібито усі пожертви працівників Chemonics пішли на кампанію Камали Гарріс».

Отже, закордонні кошти, у тому числі у формі грантів, безсумнівно, є потрібними для України. Але ця сфера потребує переосмислення і суттєвих змін. Щоб не деградувало українське громадянське суспільство, а українські органи влади діяли в інтересах українського народу, а не в інтересах іноземних урядів. Потрібно зробити жорсткий контроль фінансів з боку адміністрації Трампа. А українським організаціям потрібно ставити свої, україноцентричні, умови для використання цих коштів.