Жанна Степанова про життя під вогнем у Херсоні: На нас триває полювання

Херсон пройшов через дев’ять місяців виснажливої окупації, а сьогодні місто стикається з новою жорстокою реальністю – щоденним «полюванням» ворожих дронів на цивільних мешканців. Попри постійну небезпеку, місто дихає вільно, а люди знаходять розраду в допомозі ближнім та творчості, відчуваючи колосальну різницю між ворожим гнітом і теперішньою свободою. Про духовне протистояння, виживання християнських громад в окупації та сучасні будні прифронтового обласного центру руху «Всі разом!» розповіла пастор «Переможної церкви Преображення» у місті Херсон Жанна Сергіївна Степанова.

Пані Жанна служить у Херсоні вже довгий час, пройшовши шлях від маленької домашньої групи до зростаючої громади. У свої 64 роки вона продовжує служити пліч-о-пліч із чоловіком. Також вона є багаторічним партнером і учасником руху «Всі разом!».

Передчуття великої війни з’явилося ще на початку лютого 2022 року. Церква отримала духовне попередження та почала готувати продуктові набори. Коли ж до Херсона заїхали ворожі танки, пані Жанна прийняла тверде рішення: «Я не можу просто поїхати. Якщо в церкві залишиться навіть одна людина, їй потрібен пастор».

Дивовижним чином церкву врятувало те, що вона не мала офіційної реєстрації. Поки окупанти за списками знаходили інших пасторів і кидали їх «на підвал», громада Жанни Степанової залишалася захованою від ворожих очей, продовжуючи молитви. Вони благали Бога, щоб місто не повторило долю Маріуполя.

Описуючи життя під окупацією, пастор порівнює цей досвід із Бучею, зазначаючи, що Херсон терпів приниження дев’ять місяців. «Ти дивишся в ці очі, а вони страшні, там темрява. Вони отримують насолоду від знущання, руйнацій та приниження», – згадує вона духовний стан загарбників.

Звільнення принесло не лише духовну свободу, а й радість від простих речей – української їжі та сервісів. За словами гості, окупанти самі не хотіли їсти свої продукти, шукаючи «українське морозиво». Проте сьогодні Херсон став об’єктом справжнього «полювання на людей» дронами. Жителі щодня засинають і прокидаються під звуки вибухів, розрізняючи типи снарядів за звуком.

Попри небезпеку, люди повертаються додому. Пастор зазначає, що в місті розквітає творчість: «Люди не хочуть дивитися на погане. Їм хочеться зосередитись на чомусь красивому» – херсонці малюють, плетуть із бісера та вишивають прямо в бомбосховищах. Церква ж зосередилася на допомозі літнім людям та організації антистресових заходів.

Наприкінці розмови Жанна Степанова закликала українців до єдності та усвідомлення власної ідентичності. «Нам потрібно, щоб ми вміли правильно обирати добре і відкидати погане, захищати добро і карати зло і в собі, і в суспільстві», – підсумувала пастор.

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram