«Суспільне Хмельницький» як прес-служба пари лесбійок. Пропозиція номінації «Розрив року» 2025

Суспільне мовлення (Національна суспільна телерадіокомпанія України, НСТУ) – створювалося як медіа, що працює в інтересах усього суспільства, забезпечує баланс думок, відбір суспільно значущих тем і дотримання журналістських стандартів. Проте приклад діяльності редакції «Суспільне Хмельницький» дедалі більше нагадує не роботу суспільного мовника, а функціонування нішевого ідеологічного медіа, яке системно й наполегливо просуває одну конкретну приватну історію як подію загальносуспільного масштабу.

Підтримай нас – зроби донат!

Йдеться про серію публікацій, присвячених особистому життю лесбійської пари з Хмельниччини. За понад два роки на сайті регіонального мовника з’явилося вісім матеріалів, які фактично склали медійну «лавсторі»: від «освідчення» до публічного повідомлення про «розрив стосунків». Усе це подавалося у форматі новин або інтерв’ю, навіть без спроби пояснити, чому приватні стосунки двох лесбійок мають суспільну вагу для мешканців області, країни чи платників податків загалом. Інше логічне запитання, яке виникає: чому дане медіа вирішило так детально розповісти саме про лесбійську пару? Чи не для пропаганди девіантних практик?

Серіал про лесбійок від Суспільного
Перший матеріал на сайті «Суспільне Хмельницький» з’явився про «освідчення» однієї дівчини іншій, – Вікторія Обламська з Кам’янця-Подільського зробила «пропозицію» Яні Халамандрі, про що Суспільне повідомило 4 вересня 2023 року. Далі редакція не просто продовжила тему, а почала системно її розкручувати і просувати.

Особливо показово, що Суспільне Хмельницький включило «освідчення» лесбійської пари до підсумкового матеріалу «подій року 2023». Поруч із війною, втратами та наслідками обстрілів з’явилося «освідчення року» – приватний жест, який редакція поставила на один щабель із ключовими подіями життя регіону.

У 2024 році ситуація повторилася. «Весілля» цієї ж пари було подано не лише як чергова новина, а й згодом отримало символічний статус «весілля року» у підсумковому огляді подій. Таким чином редакція сама надала цій приватній історії виняткову важливість.

Публікації також детально занурювалися в особисті плани пари: плани «на двох дітей», роздуми про реєстрацію одностатевого «шлюбу» в США, рік спільного життя, інтерв’ю про «сімейні цінності» та «любов». Усі ці тексти мали спільну рису – відсутність будь-якої критичної рамки. Не було бодай згадки про те, що «реєстрація стосунків» не здатна скасувати базові біологічні закони. Факт «шлюбу», навіть легалізованого за кордоном, не допоможе здолати біологію та народити власну дитину парі – однак для Суспільного цей очевидний аспект ніби не існує.

Пропозиція для Суспільного на підсумки 2025
Якщо дотримуватися логіки самої редакції Суспільного, то після номінацій «пропозиція року» у 2023-му та «весілля року» у 2024-му, у 2025 році варто було б піти до кінця й оголосити номінацію «розрив року» за підсумками 2025-го. Це виглядало б логічним завершенням серіалу про улюблених лесбійок Суспільного Обламську та Халамандру.

Пропагандистський кейс
Ключова проблема цієї історії – редакційне рішення перетворити приватне життя двох лесбійок на серіал під брендом Суспільного мовлення. У класичній журналістиці новина повинна мати суспільну значущість, пояснювати процеси, явища або рішення, які впливають на широкі групи громадян. У цьому випадку суспільна значущість повністю відсутня. Також саме серійність і повторюваність демонструють не випадковий інтерес, а пропагандистський ідеологічний підхід.

При цьому нам не вдалося знайти на платформах Суспільного жодної іншої історії кохання пари чоловіка і жінки, розтягнутої на довгих вісім серій.

Додамо до цього ще один показовий кейс – історію на Суспільне Запоріжжя, що має схожість із згаданою «лавсторі» з Хмельниччини. Там також було опубліковано серію матеріалів про лесбійську пару: спочатку про святкування одностатевого «весілля», а згодом матеріал про те, що ці дві жінки більше не разом. Ці публікації свідчать, що опис приватного життя конкретної ЛГБТ-пари в регіональних випусках Суспільного не є поодинокою практикою, а стає систематичним явищем Суспільного.

Детальніше про те, як Суспільне мовлення України перетворюється на Ідеологічне ми розповідали у статті. На його платформах неодноразово реалізовувалися грантові проєкти, спрямовані на пропаганду ЛГБТ-практик. Також в штаті Національної суспільної телерадіокомпанії України існує спеціальна посада – директор департаменту з питань розмаїття, інклюзії та рівних можливостей. Цю посаду обіймає Анастасія Гудима, яка систематично відвідує ЛГБТ-події і звітує про динаміку висвітлення ЛГБТ-тем на Суспільному. При цьому важливо зазначити, що НСТУ існує на кошти державного бюджету України, тобто – на кошти платників податків.

Головою правління Національної суспільної телерадіокомпанії України є Микола Чернотицький, голова наглядової ради – Світлана Остапа, головний редактор Суспільне Хмельницький – Григорій Карякін.

Рух “Всі разом!”

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram