Провідна українська ОТТ-платформа Megogo опублікувала два фільми про віру та війну: доступно для перегляду

В Україні у відкритому доступі опубліковано дві нові документальні стрічки режисера Максима Тузова – «Салтівська Еклесія» та «Євангеліє після 24.02». Обидва фільми створені в межах документального проєкту «Очима віри» і вже доступні для перегляду на провідній українській ОТТ-платформі MEGOGO. Продюсером фільмів виступив Ігор Богомаз.

Підтримай нас – зроби донат!

Роботи пропонують глядачеві глибоке свідчення про життя українців у перші місяці повномасштабної війни, через особисті історії віри, служіння та людської солідарності. За словами авторів, головна мета проєкту – показати, як духовні переконання проявляються у конкретних вчинках людей у часи випробувань.

Проєкт «Очима віри»
Проєкт «Очима віри» створено як документальну ініціативу, орієнтовану на аудиторію України, Європи, США та інших країн. Його автори прагнуть зафіксувати реальні історії людей, які переживають війну, втрати й невизначеність, але не втрачають здатності допомагати іншим і шукати сенс у тому, що відбувається.

У межах проєкту заплановано серію документальних фільмів про пасторів, капеланів, волонтерів, медиків і військових, які під час війни проявляють силу переконань і моральну відповідальність. Автори наголошують, що прагнуть не лише зафіксувати події, а й показати роль духовних цінностей у суспільстві. Фільми також демонструються за кордоном для збору гуманітарної допомоги України.

Зйомки фільмів «Салтівська Еклесія» та «Євангеліє після 24.02» проходили у червні 2022 року. Спочатку планувався один великий фільм, але матеріал виявився настільки різноплановим, що автор вирішив створити дві самостійні історії. «Міксувати все в один фільм було незручно. І от вийшло два окремих фільми», – зазначив Максим Тузов у розмові з журналістом руху «Всі разом!». Він підкреслює, що обидві стрічки – це спроба зафіксувати не лише події, а й емоційний стан суспільства на початку великої війни: «Фільми, які були зняті в той період, зафіксували війну в емоціях людей тут і зараз».

«Салтівська Еклесія»
Фільм «Салтівська Еклесія» зосереджується на житті людей у харківському житловому масиві Салтівка – одному з найбільш постраждалих районів міста. У центрі розповіді місцева церковна громада, яка стала для мешканців простором фізичного й духовного порятунку.

Режисер наголошує, що це історія не лише про конкретну парафію, а про ширший досвід українського суспільства: «В обличчі однієї церкви ми хотіли показати загальну позицію церкви в Україні».

Під час зйомок команда стала свідком реального служіння громади: допомоги цивільним, виїздів у небезпечні зони, підтримки людей, які залишилися під обстрілами. «Вони не боялися їздити в сірі зони і допомагати нужденним, возили ліки, медикаменти», – розповів Тузов.

Стрічка демонструє контраст між масштабом руйнувань і силою людської взаємодопомоги. Зйомки відбувалися безпосередньо на місці подій, що забезпечило максимальну документальну достовірність.

«Євангеліє після 24.02»
Друга стрічка має ширшу географію та досліджує духовні трансформації людей після початку повномасштабної війни. У центрі історії священнослужителів і мирян, які свідомо залишилися служити громадам попри небезпеку. «Це історія рішень пасторів, які вирішили залишитись на своїх місцях. Вони продовжували своє служіння, бо вірили, що це саме те, що вони мають робити», — зазначив режисер.

Назва фільму має символічний зміст. За словами Тузова, робота досліджує те, як змінилося сприйняття віри після 24 лютого: «Ми побачили Євангеліє під іншим кутом. Цей фільм про ту надію, яка залишається».

Режисер визнає, що робота над матеріалом стала для нього глибоко особистим досвідом: «Я спілкувався з дуже багатьма людьми, які пережили страшне лихо… це була глибина внутрішньої рефлексії».

Публікація фільмів на Megogo
Обидві стрічки опубліковані у вільному доступі на провідній українській ОТТ-платформі MEGOGO. Після розгляду пропозицій розмістити фільми, комісія платформи вирішила опублікувати стрічки. Це було принциповою позицією автора, він прагнув, щоб їх змогла побачити максимально широка аудиторія.

Кіно як історичне свідчення
За словами Тузова, обидва фільми мають не лише художню, а й історичну функцію. Вони створені як документ часу, який із роками набуватиме нових сенсів: «Це певний документ епохи. Ми ще переосмислимо ці фільми через багато років». Режисер також підкреслює, що головним критерієм успіху фільму є небайдужість глядача: «Фільм вдалий тоді, коли він залишив людину небайдужою».

Саме тому стрічки були опубліковані у відкритому доступі, щоб їх змогла побачити якомога ширша аудиторія.

Творчий шлях режисера
Максим Тузов – український режисер, сценарист і військовий журналіст, засновник L’ARTE CINEMA GROUP. Його дипломний фільм «ПРАВЕДНИК» отримав міжнародні нагороди.

Серед його робіт — короткометражна новела «Кролик, або Туди і Звідти» у межах антології «Війна очима тварин», документальні фільми «Допельгангер», «Позивний “Артист”», «Вінсент», а також нові стрічки, присвячені досвіду війни та духовним пошукам людини.

Подальші роботи
У межах проєкту вже створено та найближчим часом буде опублікований ще одна робота «Ось Я» – документально-анімаційний фільм, який розповідає історію повернення додому героя, який поклав життя за Україну. Композитор – Дмитро Гордон, оператор – Лев Костенко, продюсер – Ігор Богомаз.

Знімок з фільму “Ось Я”

Знімок з фільму “Ось Я”

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram