Мін’юст ігнорує вимоги місцевих рад у процесі розробки Національної стратегії з прав людини

Актуально
26.05.2020
Мін’юст ігнорує вимоги місцевих рад у процесі розробки Національної стратегії з прав людини

26 травня відбулося публічне обговорення за темою: «Національна стратегія у сфері прав людини 2020: досягнення, виклики та подальші кроки». Організаторами виступили Міністерство юстиції України, Програма розвитку ООН, Українська Гельсінська спілка з прав людини за участі низки громадських організацій, які активно лобіюють антинаціональні концепції прикриваючись боротьбою за права людини.

Головними спікерами виступили Валерія Коломієць, заступниця Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції, а також Тарас Тарасенко, народний депутат України, Голова підкомітету з питань прав людини. Вони доповідали про стан виконання, досягнення та виклики в процесі реалізації Національної стратегії з прав людини. Під час обговорення лунала думка, що Нацстратегія є головним документом для забезпечення захисту прав людини і громадянина в Україні. І про те, що новий документ буде розроблятися на підставі Нацстратегії з прав людини та відповідного Плану дій до 2020 року.

Спікерам були озвучені питання від громадських організацій, які були надіслані електронною поштою.  Рух «Всі разом!» поставив запитання про причини невилучення з Плану дій пунктів про легалізацію одностатевого цивільного партнерства, можливості всиновлення дітей трансгендерними людьми та терміну «гендерні стереотипи». Більша частина запитань стосувалися саме цих  проблемних пунктів.

По суті поставлених запитань представник Мін’юсту не відповіла, але зазначила, що вони мають виконувати стратегічний документ. Разом із тим слід зазначити, що Мінінстерство юстиції є профільним міністерством не лише у процесі виконання, а й у процесі формування  Національної стратегії. Також спікери не звернули увагу на те, що Національна стратегія у сфері прав людини на період до 2020 року містить пункти, що мають деструктивні наслідки для українського суспільства та створюють  реальну загрозу національним інтересам та національній безпеці України.

Вимоги про вилучення таких пунктів містяться у рішеннях 80 місцевих рад. І вони були проігноровані під час публічних обговорень. Депутати в своїх рішеннях  вимагають: зберегти чинну редакцію статті 51 Конституції України, у якій декларується, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки; вилучити словосполучення «сексуальна орієнтація» і «гендерна ідентичність» з Кодексу законів про працю України та з інших законів, законопроектів і урядових документів, як такі, що несуть виключно ідеологічне та антинаукове навантаження, та не допустити включення цих словосполучень у нові закони та нормативно-правові акти; не допустити ухвалення закону України «Про цивільне партнерство»; виключити з регулятивних правових актів у освітній сфері та з текстів підручників норми і положення про статеве виховання, що ставлять за мету «подолання гендерних стереотипів.

Депутати місцевих рад, які представляють інтереси понад 20 мільйонів громадян наполягають на тому, щоб розробити якісний документ для забезпечення прав людини без  деструктивних елементів. І стверджують, що саме сім’я є основним осередком суспільства та нації згідно з Конституцією України та визнаними Україною міжнародними правовими документами. Вони нагадують керівництву країни, що держава має зобов’язання перед українським народом щодо розвитку та захисту інституту сім’ї.  Тобто депутати місцевих рад вимагають вилучити ті скандальні пункти з документу, які матимуть негативні наслідки для подальшого розвитку української держави.

Основні загрози для інституції сім’ї, що містяться в Плані дій з реалізації Національної стратегії з прав людини містяться в брошурі «В Україні вирізають сім’ю!».

Рух «Всі разом!» підготував аналітичний матеріал про наслідки легалізації цивільного партнерства для одностатевих пар.

Слід зауважити, що саме через активну позицію місцевих рад та громадських організації одностатеве цивільне партнерство не легалізовано. Як це відбувалось, можна дізнатися ТУТ.

Пропонуємо використовувати проект РІШЕННЯ місцевої ради щодо захисту інституції сім’ї на рівні адміністративно-територіальної одиниці і на рівні загальнодержавному.