Бунт і недовіра: цифрове посвідчення особи у Великій Британії розділило суспільство

У вересні прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер оголосив про намір уряду створити систему Digital ID. Це національне цифрове посвідчення особи, яке має зберігатися на смартфоні кожного громадянина або резидента країни. Проте ця ідея викликала глибокий політичний і суспільний розкол.

Підтримай нас – зроби донат!

Близько трьох мільйони британців підписали петицію із закликом скасувати цей план, звинувачуючи уряд у спробі запровадити «електронне стеження» за громадянами. Дискусія швидко вийшла за межі технічної чи адміністративної проблеми. Вона перетворилася на глибокий ідеологічний конфлікт між уявленням про ефективну цифрову державу і традиційним британським розумінням особистої свободи.

Аргументи уряду: боротьба з нелегальною міграцією
Стармер представив Digital ID як засіб вирішення актуальних проблем держави – насамперед нелегальної міграції, шахрайства та бюрократії та водночас як інструмент модернізації суспільства. За його словами, цифрове посвідчення дозволить швидко підтвердити свою особу для працевлаштування, вступу до університету, відкриття банківського рахунку або купівлі житла.

Уряд також наголошує, що Digital ID допоможе закрити лазівки для нелегальних працівників і тим самим зменшить тіньовий ринок праці. Нині тисячі мігрантів нелегально прибувають до Британії на човнах через Ла-Манш, з моменту приходу до влади лейбористів на невеликих човнах прибуло понад 50 000 мігрантів.

При цьому Стармер неодноразово підкреслював, що система не стане «інструментом спостереження», а персональні дані будуть захищені найсучаснішим шифруванням. Уряд намагається переконати громадян, що цифровий паспорт – це не контроль, а зручність.

Громадський спротив «цифровому нагляду»
З перших днів після оголошення про Digital ID в Британії з’явився потужний громадський опір. Для британців сама ідея «державного цифрового паспорта» звучить як виклик їхній культурі свободи.

Правозахисні організації, такі як Big Brother Watch і Liberty, звинуватили уряд у спробі створити «інфраструктуру нагляду», що потенційно дозволить контролювати пересування та дії громадян. Політичні опоненти-консерватори заявили, що будь-яка централізована база персональних даних є мішенню для хакерів і становить небезпеку для приватності.

Крім того, у британців виникли побоювання, що така система дискримінуватиме тих, хто не має смартфона або постійного доступу до інтернету – передусім літніх людей, безхатченків і соціально вразливі групи.

Політичний контекст
Цифрове посвідчення – не нова ідея для британської політики. Уряд Тоні Блера намагався впровадити обов’язкові ID-картки, однак після масових протестів проєкт був скасований. Коаліція консерваторів і ліберальних демократів відмовилася від цієї ідеї у 2010 році.

Особливо голосно висловився колишній прем’єр Борис Джонсон, який назвав Digital ID «божевільною схемою лейбористів» і «знищенням індивідуальної свободи». У своєму есе для Daily Mail 26 вересня він заявив, що ніколи не буде носити посвідчення особи.

«Ні, ні, ні, тисяча разів ні. Я не буду носити посвідчення особи. Я категорично відмовляюся записувати себе в будь-яку божевільну схему лейбористів із контролю над британським населенням. Якщо я отримаю будь-яку кореспонденцію з цього приводу від будь-якого органу держави, я просто її порву», – сказав Джонсон.

Ця риторика знайшла підтримку серед консервативної аудиторії, для якої свобода від державного втручання є частиною національної ідентичності.

Глобальний контекст
Подібні системи нині функціонують у деяких країнах світу. Цифрове посвідчення особи вже використовується в Індії, Данії та Сінгапур. Китай цього року запровадив добровільну систему, але існують побоювання щодо її ймовірного використання поліцією для відстеження онлайн-активності. Однією з перших країн, яка запровадила електронне громадянство, була Естонія у 2002 році.

Британці ж, попри технологічну розвиненість, залишаються особливо чутливими до питань приватності. Суперечка навколо Digital ID у Британії показала, що технологічні реформи неможливі без соціальної згоди.

Нагадаємо, що у вересні народний депутат Олександр Федієнко у Facebook повідомив, що у відкритому доступі з’явився файл під назвою «diia_users_db_2025.zip», у якому зібрані дані громадян України. За словами Федієнка, архів містив приблизно 20 мільйонів записів. Проте Мінцифра тоді повідомила, що файли старі.

Підготував Павло Куценко.
Всі разом!

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram