Законопроект №13597 – загроза для прав людини і свободи віросповідання в Україні

У Верховній Раді зареєстровано новий проєкт Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо боротьби з проявами дискримінації» №13597 (надалі – законопроект 13597), який покликаний погіршити стан прав людини в Україні.

Тільки-но зняли скандальний законопроєкт №5488, запропонований Кабінетом Міністрів України ще у 2021 році, який пропонував карати за негативне ставлення, зокрема за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності (СОГІ), як 4 серпня поточного знову зареєстровано аналогічний законопроєкт. Ініціатори законопроекту №13597 – народні депутати Олена Шуляк, Олександр Бакумов, Арсеній Пушкаренко та інші. Всього – понад 50 депутатів-співавторів.

Розглядає наразі цей законопроєкт №13597 Комітет Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності (голова – Іонушас С. К.)

Головна мета цієї законодавчої ініціативи визначена в його пояснювальній записці «…врегулювання механізму реагування на злочини, вчинені з мотивів нетерпимості за такими ознаками, як сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, стан здоров’я», «з метою наближення національного законодавства до стандартів Європейського Союзу у сфері дотримання прав людини». Як це працює в ЄС і чи дійсно там лише про злочини, розглянемо нижче.

Законопроект №13597 додає у список охоронюваних законом такі характеристики, як сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність (СОГІ), ставлячи СОГІ в один список з релігійними та іншими переконаннями. Така позиція є неправильною, оскільки всі основні релігії світу (православ’я, католицизм, протестантизм, іудаїзм, іслам), не сприймають різноманіття СОГІ та вважають їх антилюдськими, гріховними, девіантними, неприйнятними, відхиленням від природної норми. Одним словом, одночасно захищати і релігійні переконання людини, і бажання інших мати СОГІ-різноманіття є суперечливою і утопічною ідеєю, оскільки ці ідеї прямо протилежні і несумісні між собою.

Але це не найгірше…

Найнебезпечнішою зміною є введення законопроєктом №13597 відповідальності за дії, чи навіть просто слова, а може навіть і думки, які не мають жодних наслідків. Зокрема пропонується включити абсолютно нову статтю до Кодексу про адміністративні правопорушення – 188-58: «Діяння, не поєднані з насильством або погрозою його застосування, що призвели до дискримінації особи чи групи осіб» і за це передбачається штраф у розмірі від 1700 до 10200 грн та інші адміністративні санкції. Важливо, що найвищий розмір штрафу застосовується не лише до посадових чи службових осіб, але й до суб’єктів підприємницької діяльності, якими є і ФОП, і ТОВ і інші юридичні особи, в тому числі медіа, крім релігійних та громадських організацій, які не є суб’єктами підприємництва.

Дискримінацією законопроєкт №13597 вважає ситуацію, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, віку, інвалідності, стану здоров’я, етнічного, національного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі – певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Це поняття і зараз є у законі, однак, до ознак / характеристик особи, яку дискримінують, додано ознаки СОГІ та стан здоров’я, а також введено поняття порівняння не лише з окремими особами, але й з групами осіб.

Крім того, законопроєкт вводить в статтю 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» поняття «нетерпимість» і дає таке визначення: «нетерпимість – відкрите, упереджене, негативне ставлення стосовно особи та/або групи осіб відмінними за їх такими ознаками, як раса, колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, статева приналежність, вік, інвалідність, стан здоров’я, етнічне, національне та соціальне походження, громадянство, сімейний і майновий стан, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, місце проживання, мова, або іншими ознаками».

За нетерпимість безпосередньо відповідальність не передбачена, проте це поняття додано у обтяжуючі ознаки при визначенні покарання за вчинення правопорушень.

Як вже зазначалось, такі зміни можуть призвести до конфлікту між свободою віросповідання та недискримінацією через сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність. Адже якщо релігійна організація (незалежно від конфесії і деномінації) відповідно до церковних канонів не сприймає можливість різноманіття СОГІ, то відтепер це трактуватиметься як дискримінація та нетерпимість.

Подібні зміни можуть мати негативний вплив не лише на свободу віросповідання. Щоб зрозуміти, як працюють такі «анти дискримінаційні» закони в ЄС, звернемося до досвіду Польщі. Розглянемо нещодавний випадок, про який повідомляє Інститут Ордо Юріс (правозахисна організація в Польщі):

«На одному з мітингів проти масової міграції (у Замості) виступила Олівія, двадцятирічна мати шестимісячного хлопчика та студентки фізіотерапії. У промові, сповненій емоцій, страху та сценічного страху, вона висловила стурбованість своєю безпекою та долею своєї шестимісячної дитини . Вона рішуче виступила проти масової міграції до Польщі людей з країн, де «до жінок ставляться як до сміття, де зґвалтування є поширеним явищем, де жінка, яка виходить сама вночі, просто просить зґвалтувати її», «а факт виходу жінки на вулицю серед ночі розцінюється як її бажання бути зґвалтованою».

«Пані Олівія була ще більш занепокоєна тим, що вона родом з Торуня, де кілька тижнів тому іммігрант з Венесуели нібито жорстоко побив 24-річну Клаудію, завдавши їй численних ножових та різаних поранень обличчя, голови та грудей, що призвело до її смерті через два тижні. Під час демонстрації в Замості пані Олівія відкрито заявила, що могла бути там, коли Клаудію вбили… Хоча пані Олівія нікого не підбурювала до скоєння злочинів, а пікет був мирним, районна прокуратура в Замості визнала її заяву публічним підбурюванням до ненависті на ґрунті расових та релігійних відмінностей та розпочала розслідування. Розслідування проводиться за ознакою злочину, передбаченого статтею 256 Кримінального кодексу, яка передбачає покарання до трьох років позбавлення волі за «розпалювання ненависті».

Цей приклад демонструє, що подібні анти дискримінаційні закони можуть призвести до того, що поведінка особи, яка направлена на реалізацію своїх законних прав (право на безпеку життя) може трактуватись як дискримінація.

Отже, що тоді робити, щоб захист від дискримінації одних не призводив до дискримінації інших осіб? Україна має визначитися в першу чергу з головними цінностями, які підлягають захисту, і які не суперечать одна одній. Зокрема, в Декларації про права людини 1948 року та в Конституції України вже прописані цінності, якими має керуватися Україна. Це, насамперед, сімейні цінності, релігійна свобода, повага до гідності та честі, право на життя, тощо. Тому прийняття законопроекта №13597 не відповідає загально правовим принципам, яких зобов’язалася дотримуватися Україна і може призвести до порушення основоположних прав.