13.07.2018

Якою має бути сучасна українська освіта

Система української освіти є наслідком радянського минулого та системи. Впродовж останніх 25 років українське законодавство про освіту змінювалось, але це не принесло очікуваних результатів. З часом приходить втрата науково-технічного потенціалу, падіння економіки та людського капіталу, зневіра та поглиблення розшарування.

До сфери освіти дотичні майже 65 % населення України. З них 1,3 млн. складають дошкільнята, 3,8 млн. – школярі, 0,3 млн. – учні ПТНЗ, 1,6 млн. – студенти, 18 млн. – батьки та сім’я, 0,4 млн. – вчителі.

Слід зазначити, що згідно досліджень, за роки навчання українських школярів з 1 по 9 клас зростає кількість захворювань на: 40 % органів травлення, 70% нервової системи, 30% серцево-судинної системи.

За даними МОН України, батьки школярів очікують від реформи освіти в Україні: зменшення навчального навантаження учнів, переорієнтації навчального процесу з заучування на практичне застосування, формування у школярів навичок та якостей, які допоможуть їм стати успішними, відмова від репетиторів, створення безпечного освітнього середовища та подолання корупції. 75,6 %  українців підтримують ідею реформування освіти.

З вище зазначеного ми можемо зробити висновок: застаріла система має змінюватись альтернативним шляхом. Цікавий досвід представлений західними країнами. Наприклад, система освіти у Фінляндії надає можливість вчителю самостійно визначати час, тривалість, послідовність, методику подання навчального матеріалу. Основний напрямок навчання – це придбання навичок та компетенцій,   практичне застосування та власний досвід. Освітній процес без оцінювання та людиноорієнтованість є невід’ємною частиною розвитку емоційного інтелекту. Саме емоційний інтелект впливає на те, чи щаслива людина, чи ні.

На даний час виник попит на альтернативні форми освіти в Україні. Наразі відбувається паралельний зріст двох напрямків: альтернативна форма освіти, ініційована знизу (батьками, та іншими зацікавленими особами) та реформа освіти, ініційована МОН України (концепція «Нова Українська Школа»).  Обидва напрямки мають одні й ті ж цілі та доповнюють один одного. Так звані «альтернативні школи» впроваджують  фінський досвід, находячи лазівки в українському законодавстві. Таких шкіл на даний час тільки у Києві понад 40. Вони експериментують, роблять помилки, адже досягають успіхів. Дана ініціатива утримується за рахунок батьків та не тягне за собою державні кошти.

Батьки, які обрали шлях альтернативних шкіл, задоволені результатами. Поліпшення стану здоров’я, зникнення перенавантаження та стресу, готовність до експериментів та прийняття помилок, як частину розвитку, націленість не на оцінку, а на результат – все це є виключно досягненням альтернативного підходу у навчанні. Вчителі, які обирають альтернативну освіту, навчаються на протязі всього життя і є гідним прикладом для кожної дитини. Про це свідчить популярність освітніх тренінгів та семінарів для вчителів, а також позитивні зміни у відношенні до навчання з боку дітей.

Обираючи досвід Фінляндії, слід враховувати, що українські батьки відрізняються від батьків Фінляндії за менталітетом, цінностями, звичками. Вони теж є учасником освітнього процесу. Крім того, батьки є найбільш впливовими особами на зростання та становлення особистості дитини. Сучасні батьки мають досвід «пострадянського виховання», який негативно впливає на формування менталітету, цінностей, звичок, залежність від оцінок та ярликів. Тому процес навчання має бути на рівні батьків теж. Батьки мають знати про тьюторство, емоційний інтелект та сучасні інструменти навчання дітей. Навчання має бути не як обов’язок, а як невід ‘ємна частина культури будь-якої людини.

Досвід так званих «альтернативних шкіл» в українському середовищі є безцінним у розвитку нової української освіти. В той самий час, МОН впроваджує освітню реформу на державному рівні. Цей напрямок потребує додаткових державних коштів, він розтягнутий у часі, але він глобально вплине на систему освіти в Україні.

Освітня реформа може бути запроваджена з прийняттям нового закону «Про освіту». Проектом закону  передбачається три форми освіти: формальна, неформальна, інформальна. А також форми здобуття освіти: очна, заочна, дистанційна, сімейна (домашня) та екстернатна. Таким чином, законодавець розширює права батьків на вибір форми здобуття освіти. Учасникам освітнього процесу надається більше свободи, але й очікуються більше відповідальності. Також Проектом закону «Про освіту» передбачено багато корисних змін, адже їх впровадження потребує часу та коштів.

Наші діти живуть та вчаться зараз. І через декілька років для багатьох учнів середньої та старшої школи ці зміни стануть невчасними. Альтернативні форми освіти за ініціативою батьків є найкориснішою стадією розвитку української освіти. Дуже важливо, якщо при виборі форми здобуття освіти на державному рівні будуть закріплені такі норми та свободи, як: формування емоційної безпеки через нові моделі та ставлення, орієнтація на побудову індивідуальних траєкторій навчання, введення практик оцінки через формування портфоліо учня і наповнення його виконаними проектами, застосування підходу «проблема-пошук», модульність у навчальному процесі, свобода = відповідальність, орієнтація на комунікативні навички.

У світі високих технологій, де роботи та комп’ютери перебирають на себе роботу людей, ми маємо розвивати якості, які не зможуть перейняти машини.   Даючи «зелене світло» альтернативній освіти на всіх напрямках та рівнях, в Україні буде найближчим часом підвищено якість людського капіталу, конкуренто-спроможність економіки, зменшення соціальної нерівності, відбуватиметься розвиток солідарного та патріотичного суспільства.