Сім’я, діти, суверенітет та мораль. Новий проєкт Цивільного кодексу: вже краще, але ще погано

У минулому році Верховною Радою України було проголосовано в першому читанні два небезпечних законопроекта №14056 та №14057 “Про рекодифікацію цивільного кодексу”. Проте нині подальше голосування вказаних законопроектів виключено з перспективних планів порядку денного. Це можна зрозуміти виходячи з пояснювальної записки до нового законопроекту №14394 від 22.01.26р. Такого результату вдалось досягти після резонансного суспільного обурення, залучення науковців, юристів, громадських та релігійних діячів, а також безпосереднього звернення до керівництва держави, керівників фракцій, комітетів та голови Верховної Ради України. В цьому вбачається позитивна динаміка в розвитку і взаємодії влади з народом України та її громадським суспільством.

Проте, вимушені констатувати збереження високої загрози національним цінностям, суспільній моралі, інституту сім’ї та самобутності/суверенітету української держави, що є особливим предметом національної безпеки та національної ідентичності. Так, на заміну законопроектів №№14056 та 14057, головою ВРУ та правлячою більшістю парламентарів 22 січня 2026 року подано новий законопроект щодо оновлення Цивільного Кодексу України під №14394 “Кодекс приватного права”. Цей проєкт закону зареєстровано як повторну спробу, але під іншою назвою і вже одним пакетом, змінити соціально-гуманітарний устрій країни, в неконституційний спосіб, в умовах війни, з метою встановлення лівої повістки порядку денного в державі. Даний законопроект має іншу назву і зміну деяких положень, проте в значній своїй частині його зміст залишився тотожним попереднім законопроектам №№14056 та 14057, що створює враження намагання ввести в оману український народ і парламентарів.

Є велике сподівання, що такі дії продиктовані необдуманим і поспішним намаганням виконати “рекомендації” певних європейських структур та міжнародних донорів, які не є нормами твердого права, як то Конституція України, Конвенція з прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Конвенції про права дитини, Угода про асоціацію між Україною та ЄС, тощо. Слід наголосити, що норми вказаного твердого права, які є пріоритетними в застосуванні над рекомендаціями, дають право Україні стати авторитетним і повноправним членом міжнародних організацій та союзів, зі збереженням своєї національної ідентичності та самобутності, суспільної моралі та гуманітарно-соціального устрою і сімейних цінностей. Це все є спадщиною тисячолітньої історії, яка й робить український народ унікальною і особливою нацією, що має право на визнання та суверенні умови свого буття і розвитку на рівні з іншими демократичними державами світу.

В новому законопроекті №14394 від 22.01.2026р. враховано вимогу ст.51 Конституції України, національні цінності/інтереси, а також категоричну волю українського народу зберегти непорушним природний інститут сім’ї та шлюбу, який заснований на вільному союзі чоловіка і жінки, право на здорове фізичне і моральне виховання дітей в сімейному оточенні.

Детальний правовий аналіз окремих положень законопроекту №14394 читайте за посиланням.

Проте, Головою Верховної Ради та правляючою більшістю, як ініціаторами законопроекту №14394, не враховано ряд інших поданих заперечень і здійснено спробу завуалювати іншими юридичними конструкціями чи термінами неприпустимі ініціативи:

– преамбула законопроекту не визначає його зміст/дух в найкращих пріоритетах для країни зі збереження її національних інтересів/цінностей в сфері соціально-гуманітарних відносин, не визначає Україну як повноправного і авторитетного партнера на міжнародній арені, депопулює національну гідність, ідентичність та самобутність на вигоду ліво-радикальних інтересів іноземних суб’єктів, корелює з ідеями меншовартості народу України;

– скасування/знищення суспільної моралі, як регулятора відносин і принципу законотворчості, з намаганням його замінити новим терміном “доброзвичайністю”, але з подальшим невілюванням цього терміну на фоні нових недопустимих приватно правних конструкцій;

– невілювання виховної функції батьків, особливо в неповнолітніх дітей після 14 років;

– пропонується запровадити конструкції, які знижують вік психофізичної та статевої зрілості дітей, відкривають можливість до вчинення так званих “трансгендерних переходів” і інших психо-сексуальних девіацій/практик під видом права на певні “приватності”;

– створюється правове підґрунтя та площина для безконтрольного впливу на несформовану психо-статеву сторону особистості неповнолітніх дітей деструктивними джерелами інформації і т.і.;

– фактично запроваджується заборона негативного ставлення, чим порушується міжнародне і конституційне право на свободу слова та віросповідання, систему національних цінностей і суспільної моралі;

– створюються умови для небезпечного формування особистості/ідентичності дітей, їх психіки і здоров’я, а також здатності створювати сім’ю, мати радість батьківства, материнства, подружнього життя, тощо;

– встановлюються широкі правові конструкції для неконтрольованої асоціальної психологічної та сексуальної поведінки людей в супереч сформованої тисячолітньою історичною і духовною національною спадщиною, системою національних цінностей та суспільною мораллю, які є гранатами суверенної держави, національної ідентичності та самобутності Українського народу, розвитку держави її демографічного, оборонного та економічного потенціалу, тощо;

– скасування Закону України “Про міжнародне приватне право” і перенесення даної галузі правовідносин в книгу 8 “Право приватне міжнародне” законопроекту, який ставить під сумнів пріоритетність національного законодавства над правом іноземних країн, зокрема в сфері сімейних відносин, що суперечить Конституції України (ст.ст.8,9, 11, 51), може призвести то зловживання і депопуляції національної гідності та цінностей, втрати національної ідентичності та правосуб’єктності в міжнародних відносинах, а також не забезпечує конституційної вимоги щодо повноправності членства країни в міжнародних організаціях з пріоритетом збереженням національних інтересів та державного суверенітету;

– скасування Сімейного Кодексу України, який відповідає Конституційним вимогам і гарантіям держави (ст.ст.11,51) щодо особливо захисту інституту сім’ї, батьківства, материнства і інших похідних прав, з переведенням даної галузі права в окремий розділ (книга 6 “Право сімейне”) проекту Кодексу приватного права, що тягне за собою ще більшу депопуляцію сім’ї і сімейних цінностей в умовах війни та демографічної кризи.

Вказаний законопроект несе в собі інструменти знищення українського народу і державності, через встановлення диктатури, морального і статевого розтління, особливо серед дітей. Він встановлює невідповідні українським цінностям і суспільній моралі способи поведінки і самовираження особистості. Ініціатива запроваджує новий соціально-гуманітарний лад в України, в супереч волі народу, його тисячолітньої історії/спадщини, як християнської цивілізації, положень Конституції та міжнародних актів. Проєкт закону посягає на національну гідність, цінності і суспільну мораль, які є гарантами державного суверенітету, безпеки та самобутності.

Отже, важливо не допустити прийняття законопроекту №14394 від 22.01.2026р. з відповідними положеннями, особливо в умовах війни, демографічної і політичної кризи.

Детальний правовий аналіз окремих положень законопроекту №14394 від 22.01.2026р. читайте за посиланням.