Історична традиція шлюбу передбачає єдиний формат – чоловік і жінка

Гетеросексуальність полягає в потребі репродукції людства. Це і обумовлює ту традиційну та культурну норму, яка визначає шлюб лише як союз чоловіка та жінки.

Хоча кожна окрема людина має право на шлюб, жодна людина, незалежно від її сексуальних уподобань, піддається юридичним обмеженням, які визначають характер шлюбу – з ким саме вона може одружуватися. Дані обмеження обумовлені їх ступенем впливу на репродуктивне призначення шлюбу.
Кожна людина, незалежно від її сексуальних уподобань, юридично не має права одружуватися, наприклад, з дитиною (статевий акт з дорослим, а також вагітність несе ризики для здоров’я незрілого організму), з близьким родичем (ризик генетичних захворювань для нащадків), з психічно хворим індивідом (ризик під час вагітності, а також здатність доглядати за дітьми), з твариною, об’єктом чи з особою своєї статі (неможливість мати дітей).
Тут немає жодної дискримінації. Адже вказані вище обмеження застосовуються однаково як для гетеросексуалів, так і гомосексуалів. Тому права гомосексуальних індивідів не є якимись особливими та окремими правами – вони мають всі ті ж права і зобов’язання що і гетеросексуальні індивіди.
Прихильники одностатевих «шлюбів» кажуть, що шлюб — це цивільний союз як «спосіб визнання двох людей, які люблять один одного та прагнуть провести своє життя разом». Однак, подібна аргументація є виборчою та упередженою.
Так, любов і взаєморозуміння є невід’ємною частиною шлюбу, але не фундаментальним його критерієм. Якби кохання та порозуміння були єдиними достатніми для визначення шлюбу, тоді не було б причин не рахувати «шлюбом» союз дитини і дорослого, або дитини та її батька чи матері, чи сусідів, які не мають сексуальних стосунків, або навіть цілих груп людей.
Це говорить про неможливість включати в поняття шлюбу будь-які інші, крім союзу чоловіка та жінки, форми «партнерства».
Якщо шлюб – «союз між двома людьми, заснований на любові, емоційній прихильності тощо», тоді виникає питання – чому тільки між двома? Чому три або триста тридцять три людини не можуть любити один одного і вступити між собою в шлюб?
Єдиний аргумент – історичний досвід чи традиції, згідно з якими (в більшості випадків і в більшості місць) шлюб укладається між «двома людьми».
Але чому тоді ці самі історичний досвід і традиції перешкоджають сказати «між двома чоловіками» чи «між двома жінками»? Адже неможливо посилатися на авторитет традиції для першої частини свого аргументу (шлюб полягає між двома людьми, тому що так історично склалося), а потім стверджувати, що традиція не має значення для другої частини того ж аргументу (перешкода у розширенні визначення шлюбу).
Скрізь, по всьому світі, образ, звичаї, закони, релігійні переконання, при всьому їх різноманітті, говорять, що шлюб, є лише союзом між чоловіком та жінкою.
У багатьох суспільствах репродуктивна здатність чоловіка та жінки є підставою для кількісного обмеження – шлюб не укладається з особою, яка вже перебуває у шлюбі (для відтворення достатньо одного чоловіка та однієї жінки, тобто забороняється полігамія).
Але навіть полігамні та поліандричні шлюби за своєю суттю це кілька моногамних шлюбів, який з’єднується через одного супруга. Наприклад, сексуальні відносини між кількома дружинами одного чоловіка в мусульманських країнах неприпустимі, а сімейний зв’язок між ними здійснюється виключно через чоловіка. Дружини одного чоловіка не є дружинами одна одній.
У якості підсумку зазначаємо:
1. Фундаментальні критерії та традиційне розуміння шлюбу як союзу чоловіка і жінки виключають з нього союз із дітьми, тваринами, неживими предметами, шлюб однієї людини, шлюб між особами однієї статі та інші різновиди постмодерністського релятивістського погляду на суспільство.
2. Кожен індивід, який практикує гомосексуалізм, має ті ж самі права та обмеження, які має та в яких обмежений індивід, який не практикує гомосексуалізм.
3. Вимоги на застосування до себе таких юридичних норм, як укладання шлюбу, які нібито недоступні (насправді які є повністю доступними), є зведенням в додатковий юридичний статус дій, заснованих на гомосексуалізмі, тобто є вимогами змін у визначеннях та соціальних функціях шлюбу.
4. Основною метою запропонованої переоцінки шлюбу є не прагнення до «рівних прав», а скасування шлюбу як суспільствоутворюючої одиниці.
Чаплигін Сергій, Кабінет експертів