Чому стирається стать: гендерна ідеологія як різновид маніхейства

Як сталося, що ми мислимо “гендерами” і забуваємо про “стать”? Чому психологія “відлетіла в анти-наукові космічні простори” й потягнула за собою західне суспільство? Як ми маємо виховувати дітей у статево-гендерному визначенні? Останнє питання є особливим, гостро актуальним, з огляду на вкорінення гендерних програм в системі освіти. Закликаю освітян, педагогів, батьківську громадськість взагалі відмовитися від розгляду поняття “гендер” в закладах дошкільної та загальної середньої освіти. Нижче пояснюю чому.

Аналогія між гендерною ідеологією та маніхейською єрессю яскраво зображує стан сприйняття статі й статевості у психології, соціології, політиці, громадській думці, філософії. Так само як послідовники Мані вбачали в тілесності “зло”, від якого потрібно відмовитися, адепти теорії гендеру відкидають поняття “стать”, вбачаючи в ньому “біологічну в’язницю” людини (наприклад, Сімона де Бовуар, Джудіт Батлер). Відбувається відмова від біологічної реальності на користь соціально конструйованої ідентичності, редукція “статі” до “гендерної ідентичності”.

Якщо проаналізувати історію психології ХХ століття, то можна побачити, що цей редукціонізм стає певною відповіддю на біологічний детермінізм у класичних психологічних напрямках – зокрема, біхевіоризмі й фройдизмі. Так, поведінкова психологія зводила людину до сукупності реакцій на зовнішні стимули, мало беручи до уваги внутрішній світ, свободу вибору та життєвий досвід людини. Поведінка, що часто пов’язувалася зі статтю, розглядалася виключно як вивчена реакція. Класичний психоаналіз, попри свою складність, пояснював значну частину психічного життя, включно з маскулінністю і фемінністю, крізь призму інстинктів. Метафора людини як “сексуальної батарейки” тут дуже точно передає це спрощення. В обох психологічних школах стать досліджувалася за біологічними показниками, від яких залежали інші – інтелектуальні, душевні, духовні – характеристики особистості. Такий біологічний детермінізм призводив справді до спотворення розуміння чоловіка й жінки, їхньої ролі у суспільстві.

«На цьому ґрунті виникає “нова психологія статі”, котра прагне подолати вказані обмеження традиційних психологічних досліджень. Ця теорія пояснює становлення статі у дітей на основі існуючих в культурі соціальних стереотипів і говорить про те, що діти використовують стать як принцип пізнання світу, тому що культура всіма засобами наполягає на тому, що стать є найважливішою категорією в соціальному житті. Змін зазнає поняття статі, яке постає як складне поєднання психологічних рис, соціальних ролей та поведінкових стратегій, сформованих за впливу ситуаційних вимог. Сама ж поведінка не має ознаки статі, вона обумовлена психосоціальним досвідом індивіда, його здатністю до научіння і мінливими умовами конкретних соціальних обставин» [3].

Представники теорії ґендеру чимраз більше стверджують про повний відрив ґендеру від поняття “стать”. «Прихильниці та прихильники ґендеру, прагнучи взагалі позбутися “статі” і ввести у вжиток ґендер, щоб забути стать, ставляться з явним упередженням і побоюванням до проблематизації будь-якої статевої відмінності. Безсумнівно, зміщення акценту зі статі на ґендер допомогло і допомагає феміністському руху домогтися певної мети. Однак головна проблема полягає в тому, що, розглядаючи стать як щось дане-природжене, а ґендер як продукт культурного і соціального конструювання, теорія фемінізму продовжує відтворювати дихотомії. Але вже не стільки в ієрархії чоловік-жінка, скільки – через ієрархії вродженого-набутого, культури-натури, біологічного-соціального. Саме ці дихотомії лежать в основі стереотипізування жіночого. Тому співвідношення статі та ґендеру має активно переосмислюватися» [4, с.125].

Психологія вирішує позбавитися тягаря біології і робить гуманістичний крок до… транс-гуманізму, вираженому в ґендері. І за собою тягне соціологію, філологію, політику, право, етику, педагогіку.

Американський сексопатолог Дебра Со, доктор нейробіології Йоркського університету в Торонто, вказує на хибність зведення статі до гендеру. “Ще не так давно біологією виправдовували припущення, що жінки слабкі в математиці і їхнє місце на кухні. Жінка була цінною лише тому, що виношувала дітей і допомагала чоловікові досягати успіху. На щастя, часи змінилися, але біологія й надалі зберігає ганебне тавро, нездатна позбутися колишньої репутації. Вважається, що їй притаманний сексизм, і навіть сучасні дослідження, що використовують методи, в основі яких лежить біологія, відхиляються без роздумів як застарілі.

Намагаючись виправити помилки минулого, наукові організації, нові академічні дослідження й експерти в цій сфері вдалися до надмірної компенсації. Вони активно приховують будь-які свідчення актуальності біології та заявляють, що науковці погоджуються в одному твердженні, тоді як насправді ті підтримують зовсім інше. Біологію прирівняли до фанатизму і, відповідно, відмовили їй у праві на існування. Користуючись термінологією сучасної культури, можемо сказати, що біологію скасували.

Диву даєшся, наскільки швидко поширюється це заперечення науки. Зокрема, стверджується, що не існує такого поняття, як біологічний чоловік чи жінка, або що “біологічна стать” є непослідовною ідеєю…

Проте ці зусилля зайві й недалекоглядні, адже заперечення біології не допоможе нам жити продуктивнішим і повноціннішим життям. Натомість приховування біологічних фактів лише тягне нас назад у Темні віки, щоб ми блукали, наново відкриваючи відомі нам факти… річ не в тому, що каже нам наука, а в тому, як ці відкриття використовують” [6, с.21-22].

Поняття “редукціонізм” вказує на процес зведення складного, багатогранного явища до чогось простішого, збідненого. Коли ми говоримо про редукціонізм статі до гендерної ідентичності, це означає, що сутність статі, її глибинні тілесні, онтологічні, теологічні та феноменологічні виміри ігноруються або мінімізуються, зводячи до внутрішнього суб’єктивного плинного відчуття.

Стать (sex) традиційно розуміється як біологічна реальність, що визначається хромосомами, статевими гаметами, гормонами, анатомією, фізіологією. Гендерна ідентичність (gender identity), згідно з сучасним розумінням гендерної ідеології, є внутрішнім, особистим відчуттям власного гендеру, яке може збігатися або не збігатися з біологічною статтю. Проблема виникає, коли це суб’єктивне відчуття ставиться вище за об’єктивну біологічну реальність і стає єдиним або домінуючим критерієм визначення статі людини.

Цей редукціонізм має серйозні наслідки для суспільства, права, мови, моралі, освіти. Він призводить до розмивання поняття чоловіка і жінки, створюючи плутанину щодо їхніх ролей, прав та обов’язків, впливає на інститути шлюбу й сім’ї, а також на виховання дітей.

Варто відмовлятися як від гендерного редукціонізму, так і від біологічного детермінізму сприйняття статі. Статевість – це фундаментальна онтологічна даність, що вміщує в себе всі сфери розвитку особистості, інтелектуальну, соціальну, моральну, психологічну. Такий погляд на стать є асертивним, здоровим і необхідним для виховання дітей, підлітків, молоді.

Стать цілком може існувати без гендеру.

Разом з тим, на жаль, маємо пройти ще довгий шлях зцілення статі, статевості, а також, не побоюся цього слова, сексуальності. Усе, що стосується тілесності людини, є даром Божим, влитим в людину з любові Бога. Але спотвореним крайнощами маніхейської єресі й гендерної ідеології.

Розглядаючи статевий розвиток дітей, підлітків, молоді, практичний психолог і статевий тренер Марія Єршова зауважує, що “сексуальна культура є частиною загальної культури особистості, формування якої є завданням впливів дорослого середовища. Формуючи культуру окремої особистості, батьки і педагоги вкладають в майбутнє нашої держави. Процес лібералізації і сексуальна революція послабили моральні підвалини суспільного життя: сексуальні стосунки стали вільно демонструватися засобами масової інформації, розвивається тенденція орієнтації особистості на секс як засіб отримання задоволення, а не як прояв кохання” [2].

Відомо, що “тривалий час тема сексуальності людини в нашій країні була під забороною. Ця табуйованість виростила покоління, яке не здатне говорити на тему статі зі своїми дітьми. З одного боку, є когорта батьків, яким важко говорити з дітьми на тему сексуальності, з іншого, відбувається активне просування ліберальних ідей щодо статевої моралі – ці фактори ставлять сучасного підлітка в достатньо складне становище. В свою чергу, акселерація прискорила темп статевого дозрівання, що призвело до більш ранньої цікавості підлітків матеріалами сексуального змісту. Зміни суспільного бачення на інтимне життя і відсутність систематичного батьківського та педагогічного впливів на підростаюче покоління в питаннях культури міжстатевих відносин внаслідок певної інфантильності дорослих роблять молодь вразливими і неготовими до побудови гармонійних взаємовідносин” [2]. Це потрібно враховувати в освітніх програмах ЗЗСО. Зокрема, щодо статевого виховання, необхідного для українських школярів.

“Що означає почуватися жінкою? Або почуватися чоловіком?” (Дебра Со) Ці прості питання статевого розвитку не повинні бути політично заангажованими, вони не є предметом гарячих суперечок щодо громадянських прав. “Дискусії навколо гендеру, у яких колись не було нічого ані суперечливого, ані цікавого, перетворилися на культурне мінне поле, ворожу місцевість, яка вселяє жах у кожного, хто йде проти загальноприйнятих норм” [6, с.19]. Такий стан науки, в який запроваджує гендерна ідеологія, чинить перешкоди для об’єктивних наукових досліджень та неупередженого представлення статі в системі виховання й освіти. Іншими словами, стать потрібно звільняти від соціальних стереотипів та ідеологічних нашарувань.

Статей дві: чоловіча і жіноча. І це залишається незмінним, незважаючи ні на які політичні погляди та суспільні рухи. “Стать визначається не хромосомами, геніталіями чи гормональним фоном, як заведено вважати, а гаметами, тобто дорослими репродуктивними клітинами. Існує лише два типи гамет: маленькі, які називаються сперматозоїдами, їх виробляють чоловіки, і великі, які називаються яйцеклітинами, їх виробляють жінки. Не існує жодних проміжних типів гамет між яйцеклітинами і сперматозоїдами. Відповідно, стать є двійковою одиницею, а не спектром…” [6, с.20].

Кожен біолог знає, що “коли в момент зачаття сперматозоїд запліднює яйцеклітину, народжена дитина буде або жіночої, або чоловічої статі. Ця біологія впливатиме на гормональний фон в утробі… Приблизно в сім тижнів, якщо це зародок чоловічої статі, сім’яні залози почнуть виробляти тестостерон, надаючи мозку чоловічих особливостей. У жіночого зародка цього не відбувається” [6, с.21].

Дебра Со у своїй праці вказує на “тисячі досліджень, які показують вплив внутрішньоутробного тестостерону на мозок, що розвивається. Насправді ця дія тестостерону сильно впливає на те, як ростуть чоловічий і жіночий мізки. У дослідженні 2016 року, опублікованому в науковому онлайн-журналі Scientific Reports від Nature, вчені Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі виявили, що дія тестостерону змінює програмування нейрональних стовбурових клітин, які відповідають за ріст мозку, що зумовлює різницю між статями ще до завершення розвитку мозку в утробі” (Bramble M.S., Roach L., Lipson A., Vashist N., Eskin A., Ngun T., Vilain E., 2016) [6, с.21].

Але що відбувається зі статтю? “Сьогодні в англійській мові майже завжди використовують слово гендер (gender), навіть коли насправді йдеться про стать (sex). Коли в зоопарку в Торонто народжується дитинча горили, журналісти радісно діляться новиною, що незабаром оголосять гендер тваринки. Але у тварин, навіть таких розумних, як горили, немає гендеру – у них є стать” [6, с.21-22].

Дебра Со яскраво ілюструє ситуацію зі статевістю в науці та вплив політики життєвими прикладами, які нагадують анекдоти. Наприклад, одного разу, коли її вона проводила семінар у великому дослідницькому інституті, до неї підійшла дослідниця і розповіла, «як її засмучує вплив гендерної ідеології на ті відкриття, які вона могла показати у своєму дослідженні. Авторитетні наукові журнали, перш ніж публікувати будь-які наукові матеріали, що подані на розгляд, вимагають від академічних експертів їх прорецензувати. Вона розповіла, що в одному з її рукописів було використано модель тварин. Мишей. За стандартним протоколом, вона описала мишей залежно від того, чоловічої вони статі чи жіночої. З редакції журналу відповіли, що для того, щоб її наукову статтю опублікували, їй потрібно всюди, де йдеться про “стать” тварини, замінити це слово на “гендер”. “Я не знаю, який у миші гендер, – зітхнула дослідниця. – Вона мені не сказала”. Та жінка не могла зрозуміти, чому науковий журнал вважав необхідною таку заміну, адже з наукового погляду слово “гендер” було б неправильним». Було би смішно, якби не було так сумно. «Схоже, це приклад жорсткої ідеології: слово “стать” заборонене, бо походить з біології. І неважливо, чи доречно його використовувати. Загальноприйнятим позначенням став “гендер”. Ця культурна політика, вочевидь, мала значення, навіть якщо йшлося про гризунів» [6, с.23].

Ще один типовий приклад наводить Дебра Со (досить популярний і серед українців): “коли схвильовані батьки влаштовують так звані вечірки для оголошення гендеру новонародженої дитини (gender-reveal parties). Насправді вони оголошують не гендер, а стать дитини. Я можу зрозуміти чому, незалежно від того, чи знають батьки різницю між цими двома поняттями, вони краще не називатимуть цю подію вечіркою для оголошення статі. Їх трохи збиває з пантелику використання слова “стать” (sex) стосовно дитини” [6, с.23].

Дослідники сексу, в тому числі Дебра Со, вказують на найпоширенішу реакцію людей щодо цієї теми – сором. «Слову “гендер” віддають перевагу над словом “стать” ще й тому, що останнє в англійській мові співзвучне зі статевим актом і сексом, а говорити про цю сферу людям досі соромно. Водночас слово “секс” пов’язане з медициною, і його, як і будь-яке інше, не варто уникати чи засуджувати його використання» [6, с.23].

Відкидання статі з різних причин – сорому (що виходить зі спотвореного розуміння міжстатевих відносин), політичних претензій феміністичного руху, заперечення біологічного детермінізму, відстоювання громадянських прав різноманітних “гендерних ідентичностей” – не полегшує ситуацію, а лише погіршує її. Особливо це видно на дітях, яких накриває хвиля гендерної дисфорії та масове бажання здійснити транс-перехід.

«Наслідком відкидання статевості є антропологічна дезорієнтація та нівелювання сімейних цінностей. Статева відмінність має глибоке метафізичне коріння: “чоловік і жінка – це два способи вираження і реалізації онтологічної дійсності людської особи”» [7, п.34].

У такій перспективі виховувати у статевості є викликом для батьків, освітян, науковців. Це означає навчитися “наполегливо і послідовно розуміти, яким є значення тіла” (Amoris laetitia, 151) у всій первинній істинності чоловічості та жіночості; тобто “навчитися приймати своє тіло, дбати про нього і поважати його значення […]. Цінувати своє тіло у його жіночості чи чоловічості необхідно для того, щоб усвідомлювати себе у зустрічі з іншим, відмінним від себе […], і навзаєм збагачуватися” (Laudato si’, 155) [7, п.35].

Ми заново відкриваємо антропологію цілковито людської та цілісної екології. Вона вміщує в собі: розуміння статі, тілесності, жіночості й чоловічості, значення статевості та генітальності у комунікації жінки й чоловіка, що “постійно скеровує їх взаємно назустріч одне одному” [7, п.35].

Використані джерела:

1. Батлер Дж. Гендерний клопіт. Фемінізм. Підрив тожсамості / Електронний ресурс: http://1576.ua/books/7370
2. Єршова М. Психологічні особливості формування сексуальної культури підлітків // Актуальні проблеми сучасного управління в соціально-економічних, гуманітарних та технічних системах, зб. наук. пр. за матеріалами XVI Міжнар. наук.-практ. конф., 19 листоп. 2020 р. МАУП, Одес. ін-т, Ін-т проблем ринку та екон.-екол. дослідж. НАН України [редкол.: О.Ф. Каракасіді та ін.]. Лерадрук, Одеса, 2020.
3. Клєцина І. Розвиток гендерних досліджень у психології на Заході // Інший погляд. – №3.
4. Основи теорії ґендеру: Навчальний посібник. – К.: КІС, 2004. – 536с.
5. Сімона де Бовуар. Друга стать. У 2х томах. – К.: Основи, 1994.
6. Со Дебра. Кінець гендеру. Розвінчання міфів про стать та ідентичність / пер. з англ. Федір Левчук. – К.: Наш Формат, 2023. – 256с.
7. “Чоловіком і жінкою створив їх”. На шляху до діалогу щодо гендерного питання у вихованні (Конгрегація католицької освіти, Ватикан, 2 лютого 2019 року) / Електронний ресурс: https://ct.ugcc.ua/materialy-dlya-katehyzacziyi/katehytychni-programy/dushpastyrstvo-seredovyshh/dlya-simej/29834