Акції проти масової міграції в Україні: хто насправді їх провокує

Превентивні акції проти планів масового завезення до України мільйонів мігрантів стали приводом для інформаційних спекуляцій і домислів. Українські ліволіберальні лобісти мультикультарізму назвали їх «антимігрантською істерією», суспільним «приступом ксенофобії» і вдалою російською інформаційно-психологічною операцією (ІПСО). Але такі визначення ігнорують причинно-наслідковий зв’язок між подіями. Це ніщо інше як спроба зняти з себе відповідальність за активне нав’язування українському суспільству сумнівних наративів, яке триває ось уже кілька років.

Ще у липні 2023 року Міністерство економіки випустило цікаву заяву. У ній наголошувалося: наступні 10 років Україні доведеться шукати 4,5 млн працівників для післявоєнного відновлення економіки. Про залучення мігрантів з Азії та Африки тоді ще не згадувалося прямим текстом. Але згодом навколо цих цифр розгорнуться справжні словесні баталії. А формулювання про те, що будь-який економічний розвиток України неможливий без масової трудової міграції стане улюбленим маніпулятивним прийомом різноманітних експертів і лідерів громадських організацій.

У вересні 2023 року директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова виступила на Регіональному економічному форумі у Києві, який організувало Міністерство економіки. Саме тоді вона заявила про те, що українці мають підготуватися до завезення щороку 300 тисяч іноземних мігрантів. І до цього потрібно підготувати населення, яке може неоднозначно сприймати абсолютно іншу людину з іншим способом життя. У наступних інтерв’ю Елла Лібанова неодноразово поверталася до теми міграції. Основним лейтмотивом її виступів та інтерв’ю на цю тему є публічне послання: Україна буде змушена масово залучати трудових мігрантів.

У лютому 2024 року в ефірі телеканалу «1+1» перший віцеспікер Верховної Ради Олександр Корнієнко висловив переконання: країні треба готуватися до масштабного переселення мігрантів, і вони будуть неєвропейцями. Він зауважив, що цими мігрантами можуть стати індуси. Через два роки з’ясувалося: посадовець дійсно не помилився і продемонстрував непогані футуристичні здібності.

Заяви, що Україна і її економіка не виживе без завезення кількох мільйонів мігрантів систематично лунають вже кілька років. Озвучують їх різноманітні експерти, науковці, лідери громадських організацій і навіть деякі посадовці. При чому спостерігається тенденція до збільшення кількості вихідців з Азії та Африки, які мають переселитися до України. Спочатку мова йшла про кілька сотень тисяч. Згодом цифри зросли до 3-4,5 млн і навіть 10 млн осіб. Останню цифру озвучив у жовтні 2025 року президент «Київської школи економіки» і позаштатний радник глави Офісу президента Тимофій Милованов. Він закликав готуватися до нової України і сказав, що для позитивних змін знадобляться 10 млн мігрантів. Також серед основних промоутерів великої міграційної мультикультурної авантюри – голова громадської організації «Офіс міграційної політики» Василь Воскобойник, який особливо активізувався в інформаційному просторі останнім часом.

Про загрози для національної безпеки від міграційних експериментів, як і про те, з якого дива масовий приїзд низькокваліфікованої робочої сили має забезпечити в Україні економічне чудо, ніхто всерйоз не говорить. Негативні наслідки масової міграції до країн Західної Європи не перебувають у центрі уваги українських експертів. Повернення українців з-за кордону, трудова міграція за контрактом без права на подальше проживання, структурна перебудова сировинної моделі економіки і роботизація – теж не в пріоритеті любителів простих рішень складних проблем. Навпаки, українцям пропонують змиритися з неминучою реальністю: радіти, що вони стануть метисами. А також брати приклад з мультикультурного Лондону, де білі британці уже є меншістю і становлять лише 42% населення згідно з переписом 2021 року.

Українцям вже дорікали за те, що вони надто консервативні і не відчувають захоплення від пропаганди гендерної ідеології. Зараз їх звинувачують мало не в расизмі. Негативна реакція громадян на нав’язливе просування ідеї про неминучий масовий приїзд вихідців з чужих культур і цивілізацій цілком логічна й природна. Вона свідчить про наявність у нації інстинкту самозбереження. А також про історичну пам’ять і здатність до критичного мислення. Зрештою, українці у минулому вже ставали жертвами політики заміщення корінного населення. І зараз можуть спостерігати на прикладі деяких європейських міст усі «переваги» мультикультуралізму.

Безперечно, Росії теж вигідне протистояння всередині українського суспільства. І на певному етапі вона долучилася до дезінформаційної кампанії, просуваючи власні акценти та змішуючи реальність і вигадки. Заяви про майбутнє перетворення українців у метисів та про плани завезення мільйонів мігрантів з Азії та Африки стали чудовим подарунком для ворога. Кремль справді вдячний українським лобістам мультикультуралізму з їхніми радикальними ідеями демографічної інженерії.