Уряд Свириденко просуває одностатеві партнерства: аналіз листа Мін’юсту до Верховної Ради

Лист Міністерства юстиції до Верховної Ради щодо проєкту нового Цивільного кодексу (законопроєкт №14394) фактично фіксує політичний вектор нинішнього уряду Юлії Свириденко: впровадження правового визнання одностатевих партнерств. Як відомо, це є останнім кроком перед легалізацією так званих «одностатевих шлюбів» з правом на всиновлення дітей. При цьому, як випливає з аналізу пунктів 266 та 324 листа, йдеться не лише про «вдосконалення» законодавства, а про концептуальний перегляд самої концепції шлюбу і сім’ї в українському правовому полі. Урядовий лист на адресу парламенту підписала в.о. міністра юстиції Людмила Сугак.

Підтримай нас – зроби донат!

Зазіхання на визначення шлюбу і сім’ї
У пункті 266 Мін’юст аналізує пропоновану норму про «фактичний сімейний союз», яка наразі обмежена лише різностатевими парами, що є логічним та правильним. Натомість Мінюсту і уряду це не подобається. Міністерство прямо зазначає: «Концептуального перегляду потребує в цілому закладений у статті 1474 проєкту ЦК підхід в частині визнання фактичним сімейним союзом виключно осіб протилежної статі». Таким чином, уряд фактично ставить під сумнів чинну модель сімейного і природного права, яка базується виключно на союзі чоловіка і жінки.

Просуваючи свою позицію, Міністерство прямо згадує постанову Верховного Суду у справі про встановлення факту «фактичних шлюбних відносин» між двома чоловіками. Вбачається, що судова влада у своїх відповідних рішеннях вийшла за межі буквального тлумачення законодавства і створила прецедент, який суперечить Конституції, Сімейному і Цивільному процесуальному кодексам.

Проте Мін’юст у цьому зверненні пропонує закріпити це на рівні закону, здійснюючи тиск на парламент. Міністерство підкреслює обов’язковість висновків Верховного Суду для органів влади: «Висновки стосовно застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права».

Нагадаємо, постанова Верховного Суду по касаційній скарзі Руху «Всі разом!» містить два фундаментальні порушення… 1. Конституція України та сімейне законодавство прямо визначають шлюб як союз чоловіка і жінки (натомість ВС захистив позицію суду першої інстанції про «фактичні шлюбні відносини» двох чоловіків). 2. Цивільний процесуальний кодекс дозволяє встановлювати факт проживання однією сім’єю лише для різностатевих пар, хоча суд стверджує, що процесуальний закон нібито не містить обмежень за статевою ознакою у встановленні таких фактів.

Судді фактично створили нову правову норму без участі парламенту. І саме на цю хибну практику тепер спирається Мін’юст, пропонуючи змінити закон ледь не на вимогу Верховного Суду.

Таким чином міністерство ігнорує фундаментальну позицію про те, що лише і винятково парламент наділений повноваженнями від імені народу (виборців) здійснювати законотворчу і нормотворчу діяльність. Не парламент повинен реалізовувати волю суддів, а суди зобов’язані реалізовувати вимоги Конституції і Законів у своїх рішеннях.

Рішення ЄСПЛ проти України як ключовий аргумент уряду
Другий блок з урядовим тиском на парламент щодо легалізації одностатевих партнерств міститься у пункті 324 згаданого звернення. Тут міністерство юстиції прямо пов’язує необхідність таких змін із рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Маймулахін і Марків проти України». Мін’юст цитує рішення ЄСПЛ: «Держави-члени зобов’язані створити нормативно-правову базу, яка дозволяла б одностатевим парам отримати належне визнання та захист їхніх стосунків».

В.о. міністра Сугак інтерпретує це як пряму вимогу до України. Додатковий тиск на парламент створюється через такі урядові тези: справа «Маймулахін та Марків проти України» перебуває під посиленим наглядом Ради Європи, також що вона вимагає встановлення чітких строків ухвалення законодавства.

Окремо Мін’юст констатує, що у Верховній Раді вже зареєстровані законопроєкти, які стосуються питання одностатевих партнерств. Йдеться про проєкт №12252 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність до вимог статей 8 та 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини) та Регламенту Ради (ЄС) 2016/1104 про впровадження посиленої співпраці у сфері юрисдикції, застосовного законодавства та визнання та виконання рішень у справах майнових наслідків зареєстрованих партнерств», а також про проєкт №9103 «Про інститут реєстрованих партнерств». У зверненні зазначено, що ці законопроєкти передбачають запровадження інституту цивільних партнерств, визначення правового статусу партнерів, їхніх майнових і немайнових прав та порядку державної реєстрації. Водночас ключовим є висновок Мін’юсту про те, що, попри наявність цих законопроєктів, «загальні правові засади окресленого регулювання мають бути предметом саме проєкту ЦК».

При цьому Міністерство юстиції, яке формує позицію уряду в цих питаннях, ігнорує такі тези з рішення ЄСПЛ:
– «Суд визнає, що Україна має право обмежувати доступ до шлюбу лише для різностатевих пар».
– «Суд визнає, що захист сім’ї в традиційному розумінні є, в принципі, вагомою та законною причиною, яка може виправдати відмінності у ставленні на ґрунті сексуальної орієнтації».

Таким чином, рішення ЄСПЛ залишає державам простір для вибору моделі регулювання. Проте уряд обирає максимально розширене тлумачення цього рішення як нібито вимогу для запровадження одностатевих партнерств.

Євроінтеграція як інструмент тиску
У пункті 324 також зазначено, що питання одностатевих партнерств включене до Дорожньої карти з верховенства права: «Захід щодо розроблення та подання до Верховної Ради України відповідного законопроєкту (ред. щодо «захисту прав одностатевих пар») було внесено у Дорожню карту з питань верховенства права, затверджену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 травня 2025 № 475-р (пункт 3.11 «Дискримінація щодо представників ЛГБТІК спільноти») в рамках євроінтеграційних процесів». Далі зазначається, що Дорожня карта «є однією з ключових передумов відкриття офіційних переговорів про вступ України до ЄС у межах Кластера 1 «Основи процесу вступу до ЄС».

Проте критичний момент тут полягає в тому, що, за висновками науково-правової експертизи Науково-дослідного Інституту ім. Ф. Бурчака, Україна не повинна змінювати своє сімейне законодавство в процесі євроінтеграції.

Висновок
З аналізу пунктів 266 і 324 звернення Мін’юсту до Верховної Ради вбачається, що Кабінет міністрів просуває ідеологічну політику, яка полягає в деформації інституту шлюбу і сім’ї. Уряд пропонує парламенту не просто вдосконалити проєкт Цивільного кодексу, а закласти в нього нову модель сімейного права, яка прямо суперечить Конституції, Сімейному кодексу і моральним засадам суспільства.

Як вже було неодноразово наголошено профільними експертами, це складає загрозу національній безпеці, особливо в умовах катастрофічної демографічної ситуації, радикальної депопуляції і зовнішньої військової загрози.

Рух «Всі разом!»

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram