Українська судова і антикорупційна система: як країна втратила контроль над власним правосуддям. Сергій Власенко у Кабінеті експертів

Корупція, зовнішній контроль над судами та «юристи з вулиці» у ключових антикорупційних інституціях – усе це є симптомами глибокої деградації української судової системи. Про це у новому випуску програми Кабінет експертів розповідає Сергій Власенко, народний депутат. Він також розповів як реформи, що мали забезпечити прозорість і справедливість, насправді відкрили шлях політичному контролю, зовнішнім впливам і втраті національного суверенітету у сфері правосуддя.

На початку програми Власенко згадав свої адвокатські часи: «Я пам’ятаю період до 2007 року, коли ще можна було виграти справу, маючи лише сильну юридичну позицію. А потім почали брати гроші навіть за чесне рішення». Він наголосив, що судова система завжди мала проблеми, але «ніколи не була настільки продажною, як після 2010 року». Саме з цього моменту, за його словами, почалася глибока деградація судів, яка згодом тільки посилилася під гаслами «реформ» та «оновлення».

Після Революції Гідності, з 2016-го року, за словами Власенка, відбулися кардинальні зміни в судовій гілці влади з внесенням змін в Конституцію України. Тоді був ліквідований Верховний суд України, з метою формування нового складу, що Конституційний суд згодом визнав незаконним.

Відтак окрема частина програми була присвячена ролі міжнародних експертів, які сьогодні мають вирішальний вплив у доборі суддів. «Нам на голову наділи іноземців, які фактично визначають, хто може бути суддею. Більшість із них навіть не бували в Україні. Вони не розуміють нашої реальності, але приймають рішення, які обов’язкові для нас», – сказав Власенко. Він також додав, що невідомо як вони обираються.

На думку депутата, це порушення Конституції і обмеження суверенітету. «Покажіть мені хоч одну країну ЄС, де іноземці обирають суддів. Немає таких. То чому нам нав’язують те, що не працює ніде в світі?». Він додав, що українці не меншовартісні.

Гість нагадав, що раніше суддівський шлях мав послідовність – від першої інстанції до Верховного суду. Сьогодні ж, каже Власенко, у найвищі судові органи можуть потрапити «люди з вулиці».

«У нас тепер суддя Верховного суду може бути адвокат, науковець або навіть людина без досвіду суддівства. Це як зробити з гінеколога офтальмолога – обидва лікарі, але робота зовсім інша».

Найгучніший приклад, який він навів, – очільниця Вищого антикорупційного суду, яка отримала юридичний диплом у Київському університеті культури і мистецтв. «Я нічого проти неї не маю, але коли чуєш «юрист із Поплавка – голова ВАКСу», це дивно», – каже депутат.

За словами Власенка, нинішні конкурси суддів апеляційних судів стали інструментом кулуарних домовленостей: «Ті, хто найкраще склав практичні завдання, чомусь не проходять співбесіди. А перші місця займають родичі або помічники членів ВККС. А цей конкурс проводили ті самі члени ВККС, які обрані міжнародними експертами». Він пояснює, що поняття «доброчесність» стало довільним: «Тебе можуть визнати недоброчесним, бо ти колись двічі порушив правила дорожнього руху. А якщо ти потрібна людина – жодних незручних питань не буде».

Попри критику, Власенко не закликає до ізоляції від Заходу. Навпаки – він переконаний, що Україна може ефективно відстоювати свої інтереси, якщо аргументовано вести перемовини. «Я мав досвід переговорів у Брюсселі щодо компенсаційного механізму. Нам казали: трибуналу не буде ніколи. А через два роки він став реальністю. Бо треба пояснювати, переконувати і не здаватись», – каже депутат.

Одна з найболючіших тем розмови – зникнення поняття національного суверенітету у суспільній свідомості. «На жаль, для більшості людей фраза «український суверенітет» уже мало що значить. Люди кажуть: хай нами хтось керує, лише б був порядок. Але так порядок не побудуєш – не можна навести лад у неконституційний спосіб», – переконаний Власенко. Він підкреслює, що українські військові «гинуть за Конституцію, навіть якщо суспільство забуло її зміст».

Власенко також гостро розкритикував антикорупційну інфраструктуру – НАБУ, САП і ВАКС: «Це квазідержава. Ми створили органи, які ніхто не обирав і які ні перед ким не звітують. Вони мають медійний ресурс, гроші і вплив, але не мають контролю. Їх ніхто не обирав, але вони делегують людей у наглядові ради, громадські ради, впливають на рішення, які стають обов’язковими». Він звернув увагу на абсурдність ситуації, коли САП, яка повинна здійснювати нагляд за НАБУ, фактично працюють разом: «Вони всюди їздять удвох, взявшись за руки. У нас немає НАБУ і САП – у нас є САПО-НАБУ». Депутат також обурився тим, що НАБУ шукає не детективів, а «сценаристів і піарників»: «Вони знімають відосики, а не розслідують злочини».

Окремо Власенко зупинився на питанні доцільності існування спеціалізованих антикорупційних органів. Він зазначив, що поява НАБУ, САП і ВАКС не зробила боротьбу з корупцією ефективнішою, а лише продемонструвала слабкість системи. За його словами, ще у 2007-2009 роках МВФ навіть не згадував слово «корупція» у меморандумах, тоді як нині воно стало головною темою. Власенко запропонував орієнтуватися на досвід США, де ФБР займається всіма злочинами, включно з корупційними: «Я би рухався в цьому напрямку – не множити органи, а зміцнювати ефективність тих, що вже є».

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram