Примусова евакуація дітей з лінії фронту: як відбувається процес та чи є інший вихід. Дар’я Касьянова у Кабінеті експертів

В Україні стрімко зменшується кількість дітей, і ця тенденція призводить до демографічної катастрофи. Особливо гостро проблема проявляється під час війни, коли тисячі дітей залишаються у небезпечних районах або опиняються без належного захисту. Про це йдеться у новому випуску програми Кабінет експертів, гостем якого стала програмний директор міжнародної благодійної організації «СОС Дитячі містечка» Дар’я Касьянова.

На початку ефіру ведучий Руслан Кухарчук наголосив, що кількість дітей в Україні стрімко зменшується. За його словами, це «одна з найкатастрофічніших і найдраматичніших проблем і викликів для сучасної України».

Дар’я Касьянова розповіла, що працює у сфері допомоги дітям майже два десятиліття. До благодійності вона прийшла у 2007 році, коли вирішила залишити викладання економіки і перейти працювати до благодійного фонду.

Окрему частину розмови присвятили резонансному закону щодо примусової евакуації дітей із зон бойових дій. За словами експерта, певні механізми вилучення дітей у небезпечних ситуаціях існували і раніше, але війна значно загострила проблему. Нині працівники правоохоронних органів або військові можуть вилучати дітей примусово без соціальних служб. Касьянова пояснила, що часто батьки не хочуть виїжджати навіть тоді, коли їхні діти перебувають у небезпеці. Вона перерахувала причини, чому зазвичай сім’ї не хочуть евакуюватись. При цьому діти поступово звикають до умов війни. Вона зазначила, що іноді малеча настільки адаптується до постійних обстрілів, що сприймає це як звичайну частину життя.

Експерт наголосила, що евакуація – це лише перший етап допомоги. Значно складніше забезпечити подальше життя дитини. Потрібно визначити, де вона буде жити, хто нестиме відповідальність за її виховання і яку форму підтримки їй надаватимуть. Після початку повномасштабного вторгнення багато родин з дітьми були евакуйовані з прифронтових територій. Також вивозили дітей з інтернатних закладів. Проте одразу виникла проблема подальшого розміщення та підтримки цих дітей. І до нині немає процедури подальшої роботи з такими дітьми та їхнього розміщення.

Під час війни держава частково спростила процедури опіки та піклування для родичів. Завдяки цьому родичі можуть швидше оформити опіку над дітьми, які залишилися без батьків. Водночас Касьянова підкреслила, що інтернатна система не є ефективною моделлю допомоги. Натомість пріоритетом має бути виховання дітей у сім’ях або наближених до сімейних умовах. Але люди мало обізнані про сімейні форми виховання, тому рідко сім’ї беруть дітей на виховання.

Під час ефіру експерт також розповіла кілька історій дітей, яких доводилося евакуювати або шукати їхніх родичів. У деяких випадках родини знаходилися навіть на окупованих територіях, що значно ускладнювало процес. Особливо складною є ситуація з поверненням дітей з окупації. У цьому процесі часто беруть участь міжнародні організації, які допомагають встановлювати контакти та сприяти поверненню дітей. Вона розповіла як відбувається процес повернення, скількох дітей вже вдалося повернути.

За офіційними даними, нині відомо приблизно про 20 тисяч українських дітей, яких вважають депортованими до Росії. Водночас реальна цифра може бути значно більшою, адже раніше в Україні не було повних баз даних про дітей. Крім того, за експертними оцінками, на окупованих територіях перебуває ще близько 1,5-1,6 мільйона дітей. Тому нам потрібно робити максимум для їхнього повернення. Водночас виїзд із окупації часто складний і дорогий – іноді молодим людям потрібно близько тисячі доларів, щоб дістатися підконтрольної Україні території. Саме тому, наголошують експерти, важливо допомагати й підтримувати кожного, хто прагне повернутися.

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram