Петиція щодо захисту та підтримки інституту сім’ї

Експертиза
23.11.2017

Шановні громадяни!

В теперішній час з боку влади є величезний тиск на інститут родини: вже розробляються закони про одностатеві партнерства, планується надання гомосексуалістам права на всиновлення дітей, агресивно популяризується їхній аморальний спосіб життя серед молоді, в освітній сфері передбачаються програми про «подолання гендерних стереотипів»,  в сфері охорони здоров’я планують надати право геям та ВІЛ-інфікованим людям бути донорами крові, впроваджується концепція так званої дискримінації за ознаками «сексуальної орієнтації» і «гендерної ідентичності». Це все наявні чинники та явища, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

Нагадаємо, що згідно зі статтею 5 Закону України «Про захист суспільної моралі» держава забезпечує захист моральних засад і утвердження здорового способу життя. Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Завданням держави є охорона сім’ї та забезпечення захисту моральних засад у суспільстві. Але наявність вищевказаних викликів свідчить про те, що перед нами постає необхідність об’єднати зусилля в цій боротьбі. Тому просимо всіх людей доброї волі долучитися до колективного звернення (петиції) до керівництва держави з метою захисту християнських і сімейних цінностей в Україні.

ЗАВАНТАЖИТИ ПЕТИЦІЮ І БЛАНК ДЛЯ ЗБОРУ ПІДПИСІВ

Алгоритм дій:

  1. Донести цю інформацію максимальній кількості інституції громадянського суспільства, церквам і релігійним організаціям, компаніям, адміністраціям. Мета: інформування широкого загалу громадян про сучасні виклики та загрози для інституції сім’ї в Україні.
  2. Підписати Петицію шляхом збору максимальної кількості підписів з метою захисту і підтримки сімейних цінностей.
  3. Надіслати Петицію з заповненими бланками рекомендованим листом із повідомленням та описом вкладення на адреси:

— Президента України;

— Кабінету Міністрів України;

— Голови Верховної Ради України.

  1. Повідомити про відправлення Петиції і бланків, кількість зібраних підписів, а також відповідальну особу в помісній церкві із зазначенням контактного номеру телефону та електронної пошти на адресу: law@vsirazom.ua

Інструкція по збору підписів:

  1. Підписи дозволяється збирати виключно у громадян, які досягли 18-річного віку.
  2. Для спрощення процедури збору підписів в Церквах, цей процес можна організувати по домашніх групах.
  3. У графі «Прізвище, ім’я, по-батькові» необхідно зазначати дані повністю, без жодних скорочень. Наприклад, Іванчук Іван Іванович. Контакти вказувати за згодою, але бажано.
  4. Пронумерувати всі сторінки і скріпити (прошити).

ЗАВАНТАЖИТИ ПЕТИЦІЮ І БЛАНК ДЛЯ ЗБОРУ ПІДПИСІВ

 

_______________________________________________

ПЕТИЦІЯ

до  Президента України, Кабінету Міністрів України і міністрів, Верховної Ради України і народних депутатів України 

ЩОДО ЗАХИСТУ ТА ПІДТРИМКИ ІНСТИТУТУ СІМ’Ї 

 

Згідно з Конституцією України та визнаними Україною міжнародними правовими документами держава має зобов’язання перед інститутом сім’ї щодо її розвитку та захисту.

Так, відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини та ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, сім’я є природним і основним осередком суспільства та має право на захист з боку суспільства і держави. Також, згідно зі ст. 51 Конституції України сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виходячи із положень ст. 3 Сімейного кодексу України, підстави, на яких створюється сім’я, не мають суперечити моральним засадам суспільства.

Сімейна політика – ключова складова стратегії національної безпеки України. Національна стратегія розвитку та підтримки сім’ї повинна відповідати конституційному принципу верховенства права, основним засадам суспільної моралі та базуватися на традиційних для України християнських цінностях, які відображають природнє розуміння сім’ї як союзу чоловіка та жінки, які народжують і виховують дітей.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. по справі № 1-33/2004 за конституційним поданням Верховного Суду України було визначено: «Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а й включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства».

Отже, органи державної влади зобов’язані у своїй правотворчій діяльності керуватися передусім принципом верховенства права, а не принципом гендерної рівності чи недискримінації, якому надається неоднозначне тлумачення.

Всупереч зазначеному сьогодні є безліч викликів, які негативно впливають на становище як сімей в Україні, так і громадян. Це такі явища, як: сирітство, діти-інваліди та діти з особливими потребами, матері-одиначки, неповні сім’ї, неможливість повноцінно реалізувати свої конституційні права на лікування, навчання, житло, соціальний захист, гідний життєвий рівень.

Однак, із незрозумілих причин,центральні органи влади пріоритетну увагу надають штучно створеній проблемі так званої дискримінації людей, які ідентифікують себе як гомосексуалісти, лесбійки, транссексуали. Прикладом цьому є наступне:

  1. У проекті анонсованих змін до Конституції України Робоча група з прав, свобод та обов’язків людини і громадянина Конституційної Комісії підготувала змінену редакцію статті 51, щодо визначення шлюбу та сім’ї. Якщо у чинній Конституції зазначено: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка», то у запропонованих змінах пропонується визначити: «Право на шлюб, створення сім’ї гарантується законом. Кожен з подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі і сім’ї». Тобто, робоча група пропонує вилучити слова «чоловік» та «жінка». У такий спосіб здійснюється спроба закласти конституційну основу для легалізації одностатевих цивільних партнерств і так званих «шлюбів», що розширюватиме існуюче, природне розуміння сім’ї.
  2. У листопаді 2015 року Уряд затвердив «План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року». Цей документ є дорожньою картою для адаптування українського законодавства до деяких негативних стандартів Європейського Союзу. Зокрема, План передбачає легалізацію так званого цивільного партнерства для одностатевих пар, всиновлення дітей трансґендерними людьми, впровадження у навчальний та виховний процес тем про одностатеві стосунки як норму сексуальної поведінки, проведення так званих «маршів рівності» та інших видів пропаганди гомосексуалізму за державної підтримки, надання права бути донорами крові людям із різними формами ризикованої поведінки тощо.
  3. У листопаді 2015 року Верховна Рада внесла зміни до Кодексу законів про працю, впроваджуючи у національне правове поле словосполучення «ґендерна ідентичність» і «сексуальна орієнтація», як ознаки, за якими не можлива дискримінація. Таким чином, дискримінованими ставатимуть працівники та роботодавці, чий спосіб життя та трудова діяльність ґрунтуються на моральних, релігійних та т. п. цінностях.
  4. У систему освіти впроваджується гендерна стратегія, що закладає такі засади для експертизи шкільних підручників («Освіта: гендерний вимір-2021», Положення про експертизу підручників та Критеріїв експертизи шкільних підручників), які виховуватимуть у некритичного дитячого мислення і психіки так звану толерантність по відношенню то сексуальних меншин, їх способу життя та різних моделей сім’ї, тобто одностатевих пар, а також знецінюватимуть все природне і традиційне для українського суспільства, оформлюючи вказане під поняттям-кліше «стереотип».

Враховуючи нашу позицію як громадян України, а також позицію Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, з огляду на Постанову Верховної Ради України від 08.12.2015 № 854-VIII «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: “Сімейна політика України – цілі та завдання”», з метою захисту і розвитку інституції сім’ї,

ВИМАГАЄМО:

1) зберегти чинну редакцію статті 51 Конституції України, у якій декларується, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки;

2) вилучити словосполучення «сексуальна орієнтація» і «гендерна ідентичність» з Кодексу законів про працю України та з інших законів, законопроектів і урядових документів, як такі, що несуть виключно ідеологічне та антинаукове навантаження, та не допустити включення цих словосполучень у нові закони та нормативно-правові акти;

3)  не допустити ухвалення закону України «Про цивільне партнерство»;

4) виключити з регулятивних правових актів у освітній сфері та з текстів підручників норми і положення про статеве виховання, що ставлять за мету «подолання гендерних стереотипів»;

5) заборонити пропаганду різних видів девіантної статевої поведінки, у тому числі у формі так званих «маршів рівності», «прайдів», «гей-парадів», «фестивалів квір-культури» тощо, що проходять в місцях масового дозвілля сімей з дітьми;

6) створити Міністерство у справах сім’ї або запровадити інститут  Урядового уповноваженого з питань сім’ї, а також поновити Комісію з питань захисту суспільної моралі.

7) розробити та реалізовувати загальнодержавну стратегію захисту та популяризації традиційних християнських сімейних цінностей в Україні.