Інформаційна дезорієнтація у медіа як інструмент нищення християнських сімейних цінностей в Україні

Проблема інформаційної дезорієнтації виникла у 20-х роках ХХ ст. Її осередком був комуністичний режим під назвою СРСР, а також нацистська Німеччина. На початку ХХІ ст., у зв’язку зі спланованим поширенням неокомуністичної ідеології під назвою гендер, інформаційна дезорієнтація поширилася у країнах Заходу: ЄС, США, Австралія та ін. Осередками тотальної цензури є Китай, путінська Росія… Відтак, у другому десятилітті ХХІ ст. проблема інформаційної дезорієнтації охопила практично весь світ.

Це стосується також України, де упродовж останніх років свобода слова практично демонтована. При допомозі лівої цензури в українських медіа відбувається приховане і сплановане нищення християнських сімейних цінностей. Отже, значну і негативну роль у нищенні сімейних християнських цінностей відіграли медіа, не тільки світові але й українські.

Замовчування Правди та наслідки
Саме через замовчування Правди, фактів, які свідчать про цілеспрямовану кампанію боротьби з християнськими родинними цінностями у масштабах всього світу, переважна більшість громадян в Україні є дезорієнтовані.

Дезорієнтація – це найбільша хвороба сучасності. Це величезне зло, адже громадян України по-суті позбавляють можливості знати Правду, мати об’єктивне уявлення про реальні факти, які є в основі важливих подій та їх наслідки. Тому, такі сучасні громадські діячі, як Мирослав Маринович говорять, що нинішній світ – це світ пост правди. Він наводить приклади інформаційної дезорієнтації громадян Росії зі сторони Путінського режиму. Але, нині помилково думати, що інформаційна дезорієнтація стосується тільки росіян і Росії! Ні! На сьогоднішній час ця проблема інформаційної дезорієнтації стосується України і назагал, цілого світу.

Інформаційна дезорієнтація як інструмент маніпуляції
Як зазначив відомий український співак і громадський діяч Анатолій Матвійчук, що оксфордський словник назвав термін «Постправда» словом року у 2016-му, давши таке визначення: «постправда позначає обставини, за якими об’єктивні факти є менш значимими для формування громадської думки, ніж апелювання до емоцій та особистих переконань». Тобто, існування самого факту не є важливим, а це залишає широкий простір для маніпуляцій.

Через олігархічну приналежність медіа, в Україні ми маємо таку ж викривлену картину світу, а відтак злочинно позбавлені Правди. Промовистим є такий факт: кілька років тому, однією з вимог МВФ була приватизація решти державних медіа. Одне з найстаріших та найповажніших українських медіа «Українська Правда», засноване у 2000 р. Г. Гонгадзе у 2021 р. викупив чеський багатій Томаш Фіала. Внаслідок чого це онлайн-видання поступово перетворилося на ретранслятора ліво-гендерної пропаганди .

А тепер дещо про те, як інформаційна дезорієнтація руйнує християнські сімейні цінності. В руках антихристиянських сил, які діють у світі під гаслом Неолібералізму, залежні, контрольовані медіа, у масштабах світу, виявилися ефективним інструментом боротьби з цінностями християнської родини.

Як це діє? Система дуже проста. В її основі удосконалені принципи комуністичної радянської цензури і цензури нацистського режиму в Німеччині. Недаремно, Владімір Путін так захоплено цитує ідеолога фашизму Геббельса: «Брехня повторена сто разів буде сприйнята як Правда».

Методи поширення інформаційної дезорієнтації
У сучасному світі інформаційна дезорієнтація як інструмент поборювання Правди поширюється трьома шляхами: це – замовчування, дискредитація і пропаганда.

1. Замовчування правдивих фактів у медіа. Більшість людей це сприймають так: якщо якийсь предмет, факт, чи подія не висвітлено у медіа – значить його не існує.

2. Дискредитація як спосіб поширення неправди у медіа – надзвичайно ефективний спосіб застосування ідеологічної кон’юктури. Дискредитація – це найпоширеніший спосіб поборювання цінностей християнської родини, який застосовує сучасна ідеологія Неолібералізму. Наприклад, надмірний акцент робиться на домашньому насильстві і, водночас під приводом гей-парадів рекламуються протиприродні статеві зв’язки, які у медіа подаються як благо сучасної цивілізації. Як наслідок, у пересічного громадянина формується викривлена картина сприйняття: дискредитація у медіа цінностей християнської родини у цьому випадку спонукає до негативного сприйняття природної сім’ї, а позитивна реклама у медіа елегебете-протиприродних стосунків спонукає до сприйняття цього явища як вигідної альтернативи християнським сімейним цінностям.

3. Пропаганда неправди. Показовим є приклад СРСР. Як раніше у Радянському Союзі, колоніальній державі, яка була імперією зла і ненависті, пересічним громадянам твердили, що Московське керівництво з Комуністичною партією є найбільшими борцями за мир у світі. Ми добре пам’ятаємо, що найбільшим осередком брехні в СРСР було видавництво «Правда», так і нині, у світових медіа панує підміна цінностей. Під гаслами боротьби за свободу і права людини відбувається систематичне порушення релігійної свободи. Криміналізація висловлювань (захисників цінностей християнської родини) за допомогою так званих законів про мову ненависті закриває важливі публічні дебати, що становить серйозну загрозу демократії у цілому світі.

Те саме відбувається в Україні. Через залежні медіа та інформаційну дезорієнтацію, нині Україна пасивно йде у фарватері хибної європейської політики шляхом демонтажу цінностей християнської родини.

Сьогодні носіїв Правди не потрібно вбивати, як це переважно робили упродовж ХХ століття. Цю проблему протидії Правді, у сьогоднішньому світі та в Україні вирішують в інший, значно ефективніший спосіб. В особливій мірі це стосується інтернет простору: на одну правдиву інформацію вкидується сотні брехливих версій цієї Правди. Внаслідок чого, Правду дуже важко відрізнити від значної кількості напівбрехливих версій. З цією метою у цілому світі працюють велетенські ботоферми.

У наш час існує чимало прикладів того, як фарватер годують людей дієтою брехні. У розпал коронакризи (2021 р.) постала підозра щодо штучної розробки коронавірусу. Тому, у масштабах цілого світу, по всіх світових медіа систематично і організовано були поширені інформаційні вкиди, які засуджували теорію світових змов. Відтак, усіх, хто висловлював здогад про існування світових змов – оголошено конспірологами.

Наведемо ще один приклад того, як маніпуляція медіа, які в Україні є підконтрольні олігархічним групам стала стрижневим фактором консервування і побудови влади олігархів в Україні. Вже більше два десятки років це відбувається за одним і тим сценарієм: куплені і проплачені олігархами українські медіа рекламують тільки тих політиків, які вигідні олігархам і є залежними. Тих політиків, що йдуть проти олігархічної системи і є непідконтрольні олігархам, медіа цілковито ігнорують.

Те, що це є кричущим порушенням прав людини, насамперед права на рівний доступ до висвітлення у медіа – на жаль нікого не хвилює. З цієї причини, чесних і непідконтрольних олігархам політиків українські громадяни не знають і не чують. А, отже, голосують тільки за одних і тих «старих-нових» слуг і представників олігархії.

Це – приклад того, як підконтрольність медіа приводить до того, що у підсумку громадяни України позбавлені права на вільний і демократичний вибір.

І на 34-му році Незалежності маємо існування продажної, несправедливої, корупційної системи в Україні. За своєю суттю, ця система є – антинародна, антихристиянська, антидержавна. І, головною причиною цього є олігархічна залежність медіа. У цьому є головна причина, чому досі, за 34 роки Незалежності в Україні не вдалося побудувати українську, національну, процвітаючу державу, яка можлива тільки на основі християнських принципів і свобод.

Незалежні медіа як шлях до змін
Можна констатувати, що в останні роки в Україні ця ситуація ще погіршилася. У 2022 році Верховною Радою України було прийнято скандальний закон «про Медіа», який значно розширив повноваження Національної ради України з питань радіомовлення та телебачення. Його метою було «забезпечити реалізацію толерантності та рівності у медійному просторі». Натомість цей закон про медіа став інструментом для придушення свободи слова і покарання незгідних з пропагандою аморальності та розпусти, як частини державної політики упродовж останнього десятиліття. У 2024 р. Нацрада розпочала переслідування руху «Всі разом!» щодо публікації об’єктивних фактів щодо деструктивної діяльності елгебете угрупування. Це свідчить про те, що Нацрада перетворилася на каральний орган для переслідування незгідних з гендерною ідеологією.

Прикро, що нинішня політика України у ставленні до сімейних цінностей не є самостійною, але повторює помилки нинішньої Європи. Подібно, як у Радянський період, коли Україна була цілком залежною від диктату червоного комуністичного режиму Москви.

Ми розуміємо, що шлях України у майбутнє, це – насамперед самостійна і незалежна політика, і, зокрема у такій важливій сфері як християнські сімейні цінності. Найбільшою перешкодою для цієї незалежної політики є олігархічні медіа, які нині є головним інструментом поширення неправди на догоду чужоземним ідеологіям.

Чим скоріше ми це усвідомимо, тим скоріше досягнемо того, щоб вітчизняні медіа стали вільні і незалежні, щоб були інструментом проголошення Правди. В цьому і є головна суть справжніх, об’єктивних медіа. Висновок такий – Україні потрібні незалежні медіа. Це – надважливе завдання на найближчий час. Лише за тієї умови, можна добитися справжніх перетворень в Україні на демократичну, правову, процвітаючу державу.

Прес служба ГО «Всеукраїнська християнська асоціація Свята Оранта»

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram