Чому “Суспільне” системно популяризує ЛГБТ, отримуючи мільярди бюджетних коштів?

Мрієте бодай на щось глобально впливати в Україні? Гіпотетично — можете: за допомогою інструменту петицій — до Кабміну, Верховної Ради та Президента. На практиці ж ваша петиція має відповідати не лише офіційним вимогам, а й кон’юнктурі.

У цьому переконалася Ірина Степанович — вона неодноразово намагалася подати петиції, які стосувалися припинення пропаганди ЛГБТ-активізму від АТ “НСТУ” (Суспільне). Жінка давно помітила особливе ставлення Суспільного мовника до висвітлення цієї теми. Надто очевидним для Ірини воно стало після створення Хмельницькою філією Суспільного цілої серії матеріалів про співжиття двох дівчат з Кам’янця-Подільського — Яни Халамандри та Вікторії Обламської. Також жінка звернула увагу на те, що Суспільне в певний період почало “фарбувати” свій логотип у кольори ЛГБТ-прапору.

Скриншот з корпоративного сайту Суспільного

“Я підписана на Суспільне в YouTube. Фейсбук часто пропонує мені їхні сюжети і, ще частіше, інтерв’ю з людьми, яких я бачу вперше, але Суспільне, вочевидь, вирішує, що я маю знати про їхню самоідентифікацію та особисте життя. Наприклад, мовник веде докладну хроніку життя двох жінок-лесбійок: після матеріалу про їхню історію кохання виходили тексти про розвиток стосунків, облаштування спільного житла й інші побутові деталі, які, на думку редакції, варті уваги. То от ні — не вартують”, — зазначає Ірина Степанович.

Спочатку Ірина припустила, що це алгоритми соцмереж підсовують їй численні подібні дописи. Проте з коментарів під матеріалами на ЛГБТ-тематику стало зрозуміло, що далеко не лише її обурюють такі пріоритети компанії.

“Під майже кожним таким сюжетом каналу переважна більшість коментаторів обурюється, дивуючись, чому медіаресурс зосереджує стільки уваги на представниках ЛГБТ-спільноти і, здавалося б, зовсім не зважає на запити своїх же підписників. То от, нам не здається, бо Суспільне дійсно не зважає на запити. І постає закономірне питання: хто є замовником та бенефіціаром сих інфопотуг?”, — цікавиться Ірина.

Коментарі до допису про двох жінок з Кам’янця-Подільського на сторінці Суспільне Хмельницький

Досі основне фінансування в Суспільного та всіх його медійних платформ — це кошти держбюджету. Тому Ірина вирішила створити петицію про призупинення державного фінансування Суспільного до внесення у законодавство змін, які передбачали би посилення контролю громадськості за дотриманням мовником норм про Суспільне мовлення. А оскільки, за спостереженнями Ірини, найбільшою підтримкою користуються петиції, розміщені на сайті Президента, то і публікувати вирішила насамперед саме там. Хоча і розуміла —доцільніше адресувати свою пропозицію до Верховної Ради.

“Я чомусь була впевнена, що така петиція матиме значну кількість прихильників. Але переконатися на практиці мені у цьому не довелося. Сайт Президента України заблокував саму можливість внести петицію. Мені це здалося збоєм системи. Буває. Спробую ще. Але друга спроба призвела до зникнення петиції з ресурсу. Без сліду і пояснень. І я вирішила розмістити петицію на сайті Верховної Ради, не припиняючи спроб оформити дещо змінений текст звернення до Президента”

Після відхилення петиції на сайті Верховної Ради Ірина дещо переформулювала назву на зміст своєї пропозиції. У фінальному тексті йшлося про те, що в умовах війни та демографічної кризи держава має зосереджуватися на підтримці сім’ї й традиційних цінностей, а Суспільний мовник повинен залишатися ідеологічно нейтральним і служити всьому суспільству. Ірина підкреслила, що НСТУ порушує норми свого ж Статуту і Закону “Про Суспільне телебачення і радіомовлення України”, оскільки однобоко просуває ЛГБТ-тематику, співпрацює з відповідними організаціями та орієнтується на вимоги іноземних грантодавців, а не на запити українського суспільства. У петиції перелічуються конкретні приклади такої заангажованості: зміни в символіці, створення у структурі окремого департаменту розмаїття, публічне позиціонування Суспільного як медіапартнера ЛГБТ-ініціатив.

У зв’язку з цим Ірина запропонувала Президенту ініціювати зміни до законодавства, які б унеможливили політично забарвлене використання логотипу, запровадити громадський моніторинг і чітке маркування всього контенту, призначеного для звітності перед донорами. Також жінка запропонувала ліквідувати адвокаційний підрозділ НСТУ та провести парламентський розгляд діяльності керівних органів мовника для перевірки щодо його політичної нейтральності.

“Але… моя петиція знову була відкинута як така, що «не відповідає вимогам розміщення петицій на сайті». Я читала вимоги, якщо вам раптом цікаво. І складала текст суворо їх дотримуючись. Але вочевидь, існують ще якісь вимоги, не писані, але вагоміші за шрифт, лексику і відповідність до категорій. І я здогадуюсь які, але як то кажуть — не маю доказів”, — розповідає Ірина Степанович.

Цей випадок виглядає особливо показовим у порівнянні з іншою петицією — на підтримку реєстрованих партнерств для одностатевих і різностатевих пар авторства Петра Жерухи. Петицію без проблем опублікували на сайті Президента. Ба більше — її просувало саме Суспільне.

Нагадаємо, Суспільне співпрацює з українськими громадськими організаціями, які просувають ідеологію представників ЛГБТ. Окрім того, Суспільний мовник публічно пишається отриманою відзнакою “Kyiv Pride Awards” та позиціонує себе одним із головних медіапартнерів ЛГБТ в Україні.

Скриншот з корпоративного сайту Суспільного

Департамент з питань розмаїття, інклюзії та рівних можливостей, про який згадувала Ірина у своїй петиції, на Суспільному створили у квітні 2024 року. За ініціативи департаменту мовник втілює концепцію DEI (Diversity, Equity, Inclusion — різноманіття, справедливість та інклюзія). Однією зі складових концепції є підтримка ЛГБТІК+.

Фото з корпоративного сайту Суспільного

Чому ж для Суспільного настільки важливо впроваджувати політику DEI? Далеко не лише тому, що інклюзія — це і про ветеранів, яких в Україні все більше і з якими неминуче доведеться мати справу всім роботодавцям. І не лише тому, що переклад сюжетів жестовою мовою для людей з проблемами слуху — це про повагу. І не лише тому, що роботодавці мають створювати гідні умови праці для людей з інвалідністю. Причина передусім у тому, що на всебічну підтримку ЛГБТІК+ орієнтується Європейська комісія, яка небайдужа до українського Суспільного мовника. На її сайті оприлюднена “LGBTIQ+ Equality Strategy 2026–2030” (Стратегія рівності ЛГБТІК+ 2026–2030), де прямо зазначено: видимість ЛГБТІК+ у медіа є бажаним і позитивним явищем, яке, на думку Єврокомісії, сприяє соціальній прийнятності. Окрім того, стратегія наголошує на посиленому застосуванні Audiovisual Media Services Directive — тут йдеться про заборону контенту, який може вважатися дискримінаційним. Логічно припустити: під дискримінацію може підпасти будь-яка критика ЛГБТ. Стратегія має рекомендаційний характер, особливо у випадку держав, які є не членами, а лише кандидатами на вступ до ЄС. Проте дотримання рекомендацій може впливати і на сам вступ до Євросоюзу, і на ставлення грантодавців.

Скриншот зі стратегії рівності ЛГБТІК+ 2026–2030

Окрім того, Суспільне співпрацює з європейськими медійними організаціями та бере участь у заходах, організованих ними. Зокрема, йдеться про “European Centre for Press and Media Freedom” (ECPMF) — неурядової організації, яка реалізує проєкти у сфері свободи медіа та журналістики за кошти європейських інституцій і урядів країн ЄС, тобто фактично адмініструє донорську підтримку медійних організацій. В таких проєктах теми розмаїття у межах концепції DEI є предметом публічних обговорень.

Тож, найвірогідніше, концепція DEI Суспільному необхідна насамперед для того, щоб бути помітними для донорів. Адже грантові кошти — це друге, після державного, джерело фінансування мовника. Як бути помітними для донорів, керівниця департаменту розмаїття Анастасія Гудима тепер навіть навчає інших медійників. При цьому зазнаючи: розмаїття — це про нас усіх. Щоправда, тоді незрозуміло, чому Суспільне настільки завзято висвітлює діяльність саме ЛГБТ-активістів та чи за умов політики DEI можливий критичний підхід до ЛГБТ-активізму, а не винятково хвалебні матеріали про їхню діяльність? Сумнівно.

Скриншот з сайту Donbas Media Forum

Щоб зрозуміти, у що може трансформуватися політика DEI, варто поглянути на події у США. Там Верховний суд визнав, що програми прийому до університетів із урахуванням раси (позитивні дії) порушують Конституцію США. Згодом федеральний уряд видав виконавчий указ, який зобов’язав установи припинити програми, преференції та навчання DEI. Критики вважають, що замість інструменту рівності DEI перетворилася на політичну ідеологію, яка розділяє суспільство та створює юридичні ризики.

Проте, схоже, репутаційні ризики не лякають Суспільне. У гонитві за симпатіями європейських донорів воно все більше віддаляється від тих, для кого, власне, і було створено та з чиїх податків насамперед живиться — самих українців. При цьому мовник дуже вільно почувається — від осуду та неприйняття глядачів, слухачів та читачів його рятує вже згадана політична кон’юнктура на вищому рівні.

Справедливості заради, варто зазначити, що тема ЛГБТ-активізму наразі є пріорітетною для багатьох загальноукраїнських медіа. Проте Суспільне відрізняється від інших охопленням (має філію у кожному регіоні), кількістю працівників (майже 4 тисячі) та фінансуванням з державного бюджету.

Рух “Всі разом!”

Читайте також:
“Як Суспільне мовлення України перетворюється на Ідеологічне”

“Суспільне Хмельницький як прес-служба пари лесбійок. Пропозиція номінації «Розрив року» 2025″

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram