Баги української Конституції. Чому Основний закон не працює для громадян? Олексій Толкачов у Кабінеті експертів

У 1993 році Україна була на порозі ухвалення справді народної Конституції. Проєкт, винесений на широке обговорення, містив революційні для того часу положення: підпорядкування держави громадянському суспільству, пряме народовладдя тощо. Але вже у 1996-му політичний клас усунув ці ідеї — на користь власного контролю. Про це розповів правник Олексій Толкачов у програмі Кабінет експертів. І тепер, під час повномасштабної війни, Україна знову постала перед необхідністю створити нову Конституцію — вже не декларативну, а дієву.

Толкачов починає з найголовнішого: сучасна Конституція України втратила свою основну функцію — бути засадничим документом, що визначає структуру держави, її межі та взаємодію з громадянами навіть в умовах війни. Вона фактично «поставлена на паузу»: народ не має дієвих інструментів, аби змусити президента, парламент чи інші органи влади дотримуватись її положень. І саме це, на думку експерта, є головною ознакою її слабкості. Конституція мала би бути створена народом — як вираз його бачення, як він хоче жити та якої держави потребує. Вона мала б утворити державу, що служить суспільству, а не навпаки. У нинішньому ж вигляді документ не здатен окреслити межі державної влади та підпорядкувати її правам людини й потребам громадянського суспільства.

Феноменальним явищем, про яке розповів Толкачов, стало обговорення Конституції 1992 року. Проєкт був надрукований у газеті «Голос України» і до обговорення долучилося понад 200 тисяч українців. Було подано 47 тисяч пропозицій, з яких близько 8 тисяч були враховані. Ці поправки призвели до появи 30 нових статей.

Експерт розповів, що у 1993 році в проєкті Конституції України була закладена ідея, що держава не є вищою формою організації, а лише інструментом, який має служити громадянському суспільству. У тексті документа прямо зазначалося: «Держава підпорядковується служінню громадянському суспільству». Саме таку модель держави конструювали на початку 90-х. У проєкті були також гарантії свободи слова, самоорганізації, недоторканності приватної і суспільної власності.

Однак у 1996 році все це було знищено. «Було викинуто все, що могло б обмежити владу політиків. Конституцію писали під себе — для забезпечення повновладдя, а не для служіння народу», — пояснив Толкачов. Він переконаний, що це стало однією з головних причин політичного безсилля українців: «Ми стали аутсайдерами у власній державі. І це — не перебільшення».

Окрему увагу він приділив механізмам, які так і не запрацювали в українській системі. Наприклад, громадяни не мають прямого доступу до Конституційного суду. Або ж не можуть самостійно подати законопроєкт до Верховної Ради, навіть зібравши сотні тисяч підписів. «Нам залишили тільки вибори раз на п’ять років. Усе. Це єдиний інструмент впливу», — констатував він.

Толкачов також говорить про Конституційну асамблею — органу, що складається із моральних авторитетів, громадських діячів, правників, але не з політиків. Вони виконують єдине завдання — написати нову Конституцію і піти з політики. «Це була б однократна місія — так, як це робили в США, Індії, Бразилії, Іспанії тощо. Саме такі органи писали справжні Конституції, які пережили епохи», — розповідає він.

Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, він вважає, що відкладати написання нової Конституції не можна. Навпаки — працювати над нею потрібно вже зараз, щоб вона була готова до моменту, коли відкриється вікно можливостей. «Війна має завершитись створенням іншої України. Не лише географічно — а інституційно», — вважає він.

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram