Формирование зрелого и ответственного отцовства

«Будь-якого працівника – від сторожа до міністра – можна замінити таким же або ще більш здібним працівником. 
Хорошого ж батька замінити таким же гарним батьком неможливо».
Василь Сухомлинський

Вступ

На доказ важливості батька для повноцінного розвитку дитини і сталості сім’ї можна навести багато доведених фактів, так само, як і на користь важливості матері. Тому слід зазначити, що ідеальним для виховання дитини є батьківський тандем в якому чоловік та жінка взаємодіють у виховному процесі. І очевидно, що проблеми виникають тоді, коли навіть хтось один з цього тандему відмовляється від належного виконання своєї ролі. Вперше на національному рівні про важливість саме ролі батька, заявили на Всеукраїнському форумі “Важливість ролі батька в сім’ї та суспільстві”, який було організовано “Міжнародним Центром Батьківства” у 2008 році в місті Києві.

Стан батьківства в Україні

Статистика свідчить про те, що саме батько виявляться тим, хто “не дотягує” до належного виконання своєї ролі. Так за даними, які навів у 2017 році Міністр юстиції України Павло Петренко: “на сьогодні у нас 3 мільйони дітей, які живуть у неповних сім’ях і отримують аліменти.”¹ Це означає, що 40% відсотків² українських дітей проживають без батька. За іншими даними частка таких дітей є ще більшою, а саме половина³ всіх дітей України проживають в неповних сім’ях у складі мати-дитина.

І без того тривожну ситуацію погіршує той факт, що навіть в повних сім’ях чоловіки значно поступаються жінкам у питаннях догляду за дитиною. За даними вітчизняного дослідження⁴ саме дружина є основним виконавцем обов’язків по догляду за дітьми майже у 75% повних сімей, а у решті таких сімей основним виконавцем частіше виступають бабуся або дідусь, аніж батько дитини. Як пояснюють автори цього дослідження, мати вдвічі більше за батька залучена до вирішення питань пов’язаних із доглядом за дитиною, навіть якщо вона професійно зайнята.

Показники залученості рідних по догляду за дитиною в українських сім’ях

Причини сучасного стану батьківства в Україні

Глобальний контекст

Україна йде у фарватері світових тенденцій і виклики з якими стикається українська сім’я не є винятковими порівняно з іншими країнами. Тому піднімаючи питання про місце і важливість батька в родинному житті, слід зауважити на глобальних процесах, які позначаються на загальному стані сімей.

Починаючи з другої половини ХХ століття вчені кажуть про трансформацію або системну кризу сучасної сім’ї. Дехто навіть очікував зникнення інституту сім’ї, як рудиментарного явища з минулих віків. Але, як бачимо, цього не сталося і найближчим часом не станеться. Як свідчать останні опитування, найбільша цінність, якої прагне досягти сучасна українська молодь, полягає у сімейному щасті.⁵ З іншого боку, маємо в Україні один з найвищих в Європі показників розлучень: понад 61% укладених шлюбів розпадаються, з яких 62% розлучень припадає на молоді сім’ї у період від перших 3-х місяців до 1,5 року подружнього життя.⁶

Деякі фахівці вбачають основну причину високого показника розлучень в сучасних сім’ях у перехідному періоді, що пов’язаний з переміною цінностей та виявляється у втраті позицій патріархального упорядкування сім’ї і набуття більшої ваги іншими моделями сімейного співжиття. На перший план виходять такі цінності, як свобода (адаптивність), приватність і повага до іншого, що вимагає від подружжя вміння будувати сім’ю на партнерських засадах з дотриманням рівних прав і можливостей для обох партнерів.⁷

Національний контекст

В українському контексті шлюб потерпає не тільки від ціннісних метаморфоз але великою мірою від алкоголізації населення, переважно — чоловіків. Першопричиною розлучень в українській сім’ї залишається алкоголізм, кожна п’ята пара розпадається саме з цієї причини.⁶ За даними ВООЗ, станом на 2016 рік Україна посідає 5 місце в світі за споживанням алкоголю на душу населення.⁸

Військова агресія РФ на сході України стала новим викликом для української сім’ї на початку ХХІ століття. Станом на 5 лютого 2018 року в Україні зареєстровано 1,2 млн. сімей-переселенців з Донбасу і Криму⁹, в яких виховується понад 240 тисяч дітей.¹⁰ Станом на грудень 2017 р. нараховано 2038 дітей військовослужбовців, чиї батьки загинули на Донбасі внаслідок російської агресії.¹¹ Основний відтік з окупованої території Донбасу склали молоді сім’ї з дітьми, через що на непідконтрольній Україні території народжуваність впала вдвічі у порівняні з показниками до початку війни.¹² Загальна кількість українських дітей, що загинули внаслідок цього збройного конфлікту, станом на 1 червня 2018 року становить 240 осіб, та 200 тисяч дітей, таких, що проживають вздовж лінії розмежування, 15 тисяч з яких на відстані 5 км від лінії фронту.¹³

Окремої уваги потребують учасники військових дій, яких в Україні станом на 30 квітня 2018 року налічується 228 тисяч військовослужбовців та працівників ЗСУ.¹⁴ В більшості, це люди, які або вже мають сім’ю і дітей, або будуть створювати сім’ю в майбутньому.

Традиційною проблемою для України, особливо для західних областей, залишається заробітчанство. До відкриття “безвізу”, частка для найбільш залучених до трудової міграції областей України сягала 25%, або 200 тисяч дітей, які залишалися з одним з батьків, через те, що інший поїхав на заробітки.¹⁵ З відкриттям “безвізу”, тільки за перше півріччя 2016 року Польща видала українцям близько 315 тисяч національних робочих віз. Це на чверть більше, ніж за перше півріччя 2015-го.¹⁶

На жаль, в Україні відсутня державна стратегія з підтримки сім’ї і батьківства, як її складової. Немає профільного міністерства або окремої державної інституції чи уповноваженої особи, для кого б сімейна політика була пріоритетним а не другорядним завданням. Питаннями сімейної політики займаються не узгоджено по різних відділах або секторах на місцевих та обласних рівнях. Після переформатування Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту у Міністерство молоді та спорту, на міністерському рівні питання сім’ї покладені на Міністерство соціальної політики.¹⁷ Схоже, що для цього міністерства сімейна політика не є пріоритетним завданням, позаяк, вперше в новітній історії, Україна позбавлена Державної цільової програми з підтримки сім’ї. Термін дії попередньої програми сплив у 2016 році, і станом на 2018 рік нова програма не розроблена і не представлена.

Окрім цього існує значна інертність з боку Адміністрації Президента щодо впровадження громадських ініціатив погоджених та опрацьованих на рівні Кабінету міністрів. Четвертий рік в Адміністрації Президента очікує на підпис Проект Указу Президента України «Про День батька», згідно якого на третю неділю вересня в Україні запроваджується відзначення Дня батька на державному рівні.¹⁸

Особистісний контекст

З досвіду 15-річної роботи з чоловіками-батьками в Україні та послуговуючись міжнародним досвідом¹⁹, ми виокремили чотири основні причини, які впливають на рівень відповідальності чоловіка, як батька:

Наслідки відсутності ролі батька

Переважна більшість соціальних хвороб сучасного суспільства є ні чим іншим, як наслідками відсутності батька в житті родини²⁰. Фізична відсутність чи-то емоційна відстороненість батька негативно позначається на становленні та розвитку особистості дитини та згодом на її дорослому житті:

• Діти в сім’ях без батька, в 5 разів більше приречені на бідність, і в 10 разів більше на крайню бідність.²¹
• Дослідження серед волонтерів “Корпусу миру” показали: , 9% серед тих, хто виконав свої зобов’язання проти 44% тих, які повернулись до-дому раніше, були люди з сімей з відсутнім фізично або емоційно батьком.²²
• Коли батько грає з дітьми, вони навчаються ризикувати і вирішувати проблеми, і навпаки, замкнуті діти зазвичай з’являються в сім’ях де бракує такої участі батька.²³
• Батько, який є більше “карателем” ніж “вихователем” підвищує ризик соціально-емоційних проблем і девіантної поведінки, знижує розвиток мотивації і очікувань у дитини.²⁴
• Діти із активно залученим батьком більш самостійні, ініціативні і саморегульовані, мають кращі взаємини з однолітками та рідними братами і сестрами, дружні, відкриті до позитивної взаємодії. У зрілому віці: будуть більш адаптивні, мати довгострокові соціальні зв’язки, успішний довготривалий шлюб.²⁵
• Підлітки, батько яких у стосунках з ними виявляє надійність, підбадьорення, чутливість, теплоту і турботу, досягають кращих показників у самооцінці, особистісній і соціальній пристосованості, досягають кращих успіхів в своїй діяльності і відрізняються розумовою зрілістю.²⁶
• Батько відіграє ключову роль у формуванні сприйняття жінкою таких характеристик, як: цілеспрямованість, успіх і компетентність.²⁷
• На неповні сім’ї припадає 3 з 4 підліткових самогубств і 4 з 5 випадків психічних захворювань.²⁸
• Діти, які виростають із ласкавим і турботливим батьком, значно більше схильні стати співчутливими дорослими, які виявляють турботу і увагу до інших.²⁹
• Хлопчики із сімей з відсутнім батьком, виростають в чоловіків з конфліктним внутрішнім відчуттям мужності.²⁹
• Відчуття жінкою власної гідності, корениться в її взаєминах з батьком.³⁰
• Емоційна або фізична відсутність батька спричиняє у дитини: низьку мотивацію до досягнення мети; бажання отримати негайну насолоду, незважаючи на те, що пізніше можна отримати більшу винагороду; занижену самооцінку; сприйнятливість до впливу групи та підліткової злочинності.³¹

• Лише 12% хлопчиків і лише 7% дівчат в колоніях для малолітніх злочинців, походять з родини з двома батьками.³²
• Юнаки з неповних сімей набагато більш схильні до сексуальної розбещеності, а дівчата мають більше шансів опинитися матерями-одиначками.³³
• Відсутність батька є чинником, який сприяє юнацькій злочинності більшою мірою ніж бідність.³⁴
• Група вчених-біхевіористів із Йельського університету вивчала злочинність у 48 спільнотах усього світу і виявила, що кількість злочинців була найвищою поміж дорослих, які у дитинстві виховувались лише жінками.³⁵
• Дівчатка підлітки, які зростають у неповних сім’ях, мають на 60% більшу імовірність мати ранні статеві стосунки, порівняно із сверсницями, що живуть у повних сім’ях.³⁶
• Відповідно до теорії «відсутнього батька» на сприйняття і / або відкидання людиною Бога впливають його взаємини зі своїм батьком.³⁷
• Теплота і турбота з боку батька значною мірою сприяють зрілій моральності у дітей, яка виявляється більш просоціальною і моральною поведінкою, як хлопчиків так і дівчаток, і позитивно співвідноситься з більш високими внутрішніми моральними судженнями, цінностями і підкоренням правилам.³⁸

Це не всі дані, які можна було б навести, але достатньо і цього, щоб зрозуміти на скільки критично важливою для дітей, сім’ї та суспільства загалом, є роль батька.

Шляхи подолання кризи відсутності ролі батька

Глобальний контекст

Захопленість питаннями гендеру без належного включення чоловіків в обговорення та переосмислення гендерних ролей, навряд чи будуть мати бажаний ефект для належного розуміння рівності і партнерства обома сторонами питання — чоловіком і жінкою.³⁹

І на мою думку, питання не в створенні “чоловічих студій”, на протилежність великому різноманіттю жіночих, а нагальна потреба у спільних студіях, де питання гендерних ролей можуть і мають дискутуватись за участю, як жінок, так і чоловіків.

Такі “студії” треба створювати не тільки для студентської молоді але і для більш зрілих учасників, особливо — сімейних пар.

Безпосередньо ГО “Міжнародний Центр Батьківства” планує восени 2018 року підготувати тренерів з викладання тренінгового модулю для батьків, за темою рівноправного партнерства в сімейному житті.

Національний контекст

Виклики, які стоять перед сучасною українською сім’єю, добре відомі, але такої обізнаності недостатньо для їхнього подолання, навіть за наявності доброї волі у державних службовців та громадських активістів. Необхідно стимулювати створення платформ для поєднання зусиль та ресурсів державних органів та громадськості для спільного відпрацювання дієвих механізмів та практик з підтримки сім’ї.

Необхідно продовжувати реформування державного сектору у сфері надання соціальних послуг, з тим, щоб збільшити частку державного фінансування громадських організацій, як підрядників з надання соціальних послуг. В свою чергу, громадським організаціям слід вчитись активно взаємодіяти з державою, а не тільки з міжнародними донорами. На мою думку, це має бути одним з основних пріоритетів, як внутрішньої державної політики з соціального захисту громадян, так і пріоритетним завданням стратегії розвитку для громадських організацій.

До цього часу, державна політика щодо сім’ї була і залишається пронаталістською, тобто такою, яка вбачає основну роль держави в тому, щоб полегшити фінансовий тягар, який несе сім’я при народженні дитини, в такій спосіб сподіваючись простимулювати українців до більшої народжуваності.

Вочевидь, що така політика кардинально не вирішила питання збільшення народжуваності в Україні,⁴⁰ але залишила поза увагою інші не менш важливі питання. Тому я вбачаю назрілою необхідність пошуку нових підходів щодо підтримки української сім’ї, із залученням до обговорення та напрацювання пропозицій від широкого кола просімейних організацій.

Щодо третього сектору, нам слід консолідувати наші зусилля, об’єднуючись навколо вже достатньо потужного руху, який щороку дедалі голосніше заявляє про себе через сімейні фестивалі, які традиційно проходять в Україні у травні-червні місяці, липні (День Української родини) та на третю неділю вересня (День батька).

Зі свого боку ГО “Міжнародний Центр Батьківства” активно взаємодіє з державними установами, як на національному, так і на міському та обласному рівнях. Ми активно долучаємось до просімейних програм і заходів інших громадських організацій та коаліцій і відкриті до взаємодії з церквами незалежно від їхньої конфесійної приналежності. Як приклад, одна з ініціатив Міжнародного Центру Батьківства, по встановленню офіційного відзначення “Дня батька” в Україні, була відпрацьована в тісній співпраці громадськості з профільними міністерствами, за результатом якої був створений Проект Указу Президента України “Про День батька”, який сьогодні чекає на підпис в Адміністрації Президента.

Відносно залученості громадських організацій безпосередньо до роботи з чоловіками-батьками, після 2014 року ми спостерігаємо сплеск зацікавленості саме до цієї сфери. Така зацікавленість породила нові організації, об’єднання та ініціативи, чого раніше не спостерігалось. Так у 2017 році було проголошено про створення Коаліції “Батьківство-Україна”, яка являє собою відкриту платформу для взаємодії, обміну досвідом та ресурсами для всіх організацій та ініціатив зацікавлених цією темою.

Додає оптимізму збільшення програм та публікацій в українських ЗМІ, присвячених питанням важливості ролі чоловіка, як батька. Хочеться побажати, щоб цей тренд лише набирав обертів, і став свідомою стратегію журналістської спільноти з реалізації власної соціальної відповідальності перед суспільством.

Окремо слід зазначити роль церков, які незалежно від конфесійної приналежності активно підтримують просімейний рух, заохочуючи парафіян долучатися до нього на волонтерських засадах. Є підстави вважати, що така підтримка не ослабне, а навпаки, буде лише посилюватись.

Особистісний контекст

З досвіду нашої організації, вбачаю необхідність підтримки чоловіків в їхньому прагненні бути відповідальними батьками, через створення на рівні місцевих громад (селищ, міст, районів) сприятливих умов та ресурсів з підтримки відповідального батьківства. В умовах урбанізації суспільства ми потребуємо спільнот, які б відповідали нашим потребам, надавали ресурс для нашого зростання та були відкриті для сприйняття нашого особистого внеску для їхнього розвитку.

Місцева громада може відіграти роль умовного “села” у вихованні та підтримці сімей на засадах взаємодії та обміну досвідом між ними, та безпосередньо між чоловіками. Державні службовці та громадські активісти мають відігравати роль ініціаторів позитивних перетворень та надавати експертну допомогу у вигляді навчання активістів, надання методологічного супроводу та створення платформ для взаємодії між сім’ями і зокрема між чоловіками-батьками.

Така підтримка має сприяти формуванню культури відповідального батьківства і взаємодопомоги серед чоловіків, безпосередньо в їхньому соціальному просторі: чоловічі батьківські групи/спільноти на житловому масиві, місцях роботи, шкільних батьківських комітетах, туристичних клубах, тощо.

Робота з чоловіками-батьками пріоритетно має бути зосереджена на чотирьох факторах, які і визначають ступінь участі батька в житті дитини: навички, підтримка, робота, мотиви/пріоритети.⁴¹

1. Навички. Основна частина необхідних навичок і впевненості по догляду за дитиною приходять з часом. Через що, батько схильний передати свою відповідальність дружині, яка виглядає більш компетентною, особливо в перші місяці і роки житя дитини.
2. Підтримка. Окрім оточення чоловіка, з його колег по роботі, друзів та родичів, які або заохочують його до виконання батьківських обов’язків або навпаки перешкоджають (через свої усталені упередження щодо того, яким має бути чоловік), важливу роль відіграє дружина. Дружина може або заохочувати чоловіка в його прагненні опікуватись дітьми, або спустошує цінність його батьківства, постійно роблячи йому зауваження про те, що він робить не так, як треба.
3. Робота. Діловий світ пропонує “фаст-фуд” для чоловічого “его”, в той час, як батьківство приносить свої плоди не так швидко.
4. Мотиви. Чоловіку необхідно поглянути на свій внесок в життя дітей в більш широкій перспективі аніж заповнення щоденних потреб. Необхідно пам’ятати про свій унікальний вклад, і про те, що батько — єдина особа котра може його зробити задля кращого майбутнього своїх дітей

ГО “Міжнародний Центр Батьківства” відпрацював стратегію⁴² залучення активістів з місцевих громад для створення пробатьківських спільнот та запропонував “Модель справжнього батька”, як основу для популяризації образу відповідального батька, і представив їх громадськості на відкритих круглих столах на рівні міських та обласних адміністрацій.⁴³

Модель справжнього батька

Підсумок

Хоча Українська сім’я і перебуває у доволі складних умовах, ситуація не є безнадійною.

Бути татком стало модно. Зростає зацікавленість темою відповідального батьківства з боку чоловіків. Тож маємо слушну нагоду для того, щоб підтримати чоловіків, забезпечивши їх необхідними ресурсами та допомагаючи створювати сприятливі умови для розбудови спільнот дружніх до сім’ї та безпосередньо до батька.

Українці цінують сім’ю, як союз чоловіка та жінки⁴⁴ і вбачають щастя у народженні дітей, треба це артикулювати на всіх рівнях та створювати умови і засоби для покращення сімейних взаємин, батьківських якостей та навичок.

Як державний так і громадський сектор потребують більшої системності та кращої взаємодії з відпрацювання спільних програм та впровадження сучасних методологій в роботі з сім’ями та батьками.

Україна, на мою думку, досягла такого рівня, коли ми спроможні не тільки навчатись з досвіду інших країн, але маємо і власний досвід, який потребує осмислення та систематизації для його поширення та застосування.

Джерела інформації

¹Павло Петренко, Міністр юстиції України, Twitter, 19 ГРУДНЯ, 2017 р.
²Микола Кулеба, Уповноважений Президента України з прав дитини: “в Україні проживає 7,6 млн. дітей”. З доповіді на Східноєвропейському лідерському форумі, 29 листопада 2017 р., м. Київ
³Віталій Панок, директор Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи, на засіданні круглого столу в УКРІНФОРМі: “Куди зникають батьки, якщо немає війни. Чому при живих батьках наші діти виростають у неповних сім’ях?”, 18.11.2010
⁴Сім’я та сімейні відносини в Україні: сучасний стан і тенденції розвитку. Колективна монографія. – К.: ТОВ «Основа–Принт», 2009. – 248 с.
⁵Цінності української молоді. Результати репрезентативного соціологічного дослідження становища молоді. Міністерство Молоді і спорту України, 2016 р.
⁶Людмила Слюсар, провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАНУ. З інтерв’ю Газеті “Експрес”, 23.08.2015 р.
⁷Щеглов Л.В. доктор мед.наук. професор. Лекція “Психология сексуальности и основные направления практической работы психолога-сексолога на современном этапе”, 25 березня 2011 р.
⁸Яке місце займає Україна за кількістю вживання алкоголю. 24 канал Програма ВЄСТІ.UA, 29 вересня 2016 р.
⁹Офіційний сайт Мінсоцполітики: https://www.msp.gov.ua/news/14748.html
¹⁰Онлайн видання Тиждень.UA, http://tyzhden.ua/News/184898, 7 лютого 2017 р.
¹¹заступниця голови ВР, уповноважена президента з питань Донбасу Ірина Геращенко на презентації у Верховній Раді календаря “Погляд майбутнього” громадської організації “Серця кіборгів”, 13 березня 2018 р.
¹²Дані дослідження «Окупований Донбас: економіка, демографія, групи впливу. Стратегії для України», проведеного спільно Центром вивчення Росії та окупованих територій і виданням «Деловая столица», Радіо свобода, https://www.radiosvoboda.org/a/news/28813544.html, 24 жовтня 2017 р.
¹³Міністр закордонних справ України, Павло Клімкін, 1 червня 2018 р., https://twitter.com/PavloKlimkin/status/1002472377958182912

¹⁴У Міноборони назвали кількість військових, які отримали статус учасника бойових дій, УНІАН: https://www.unian.ua/war/10100291-u-minoboroni-nazvali-kilkist-viyskovih-yaki-otrimali-status-uchasnika-boyovih-diy.html, 30 квітня 2018 р.
¹⁵Діти полишені позаду: вплив трудової міграції в Молдові та Україні: https://www.migrationpolicy.org/article/children-left-behind-impact-labor-migration-moldova-and-ukraine, 23 січня 2015 р.
¹⁶BBC Україна, https://www.bbc.com/ukrainian/features-38662521, 20 січня 2017 р.
¹⁷ПОЛОЖЕННЯ про Міністерство соціальної політики України, ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 423
¹⁸Лист Кабінету Міністрів від 04.10.2013 № 12561/0/2-13
¹⁹Кен Кенфілд, “Серце Батька”, Київ 1999 р., ст. 15,16

²⁰Всеукраїнський форум “Важливість ролі батька в сім’ї та суспільстві”, м. Київ — 18 вересня 2008р.
²¹Дуглас Нельсон, “Діти рахують”, Фонд Е. Кейсі, 1995 р.
²²Пітер Соудфелд, “Відсутність батьків і успіх закордонної роботи волонтерів корпусу миру”, Журнал лікарської психології, 1967:31:424-25
²³Карла Кантор, “Фактор батька”, червень 1991 р.
²⁴Фонні МакЛойд, “Соціалізація та розвиток у мінливій економіці”, американський психолог 44, 1989 р.
²⁵FIRA report: Вплив участі батька, PhD Сара Аллан, та PhD Керрі Далі, 2007 р.
²⁶Доктор Норман Райт, “Завжди татова дівчинка”, СПб, “Мирт”, 2005 р.
²⁷Джейн Б. Елштейн “Сімейні справи: Стан дітей Америки”, Нью-Йорк, Інститут американських цінностей, 1995 р.
²⁸Карла Кантор, “Фактор батька”, червень 1991 р.
²⁹Самуел Ошерсон, дослідник-психолог з Гарварду, “Знаходження наших батьків”, Нью-Йорк 1987 р.
³⁰Карен С. Петерсон “Тати і доньки”, “США сьогодні”, 5 квітня 1993 р.
³¹Доктор Арман Ніколі, професор психіатрії в Гарвардській медичній школі і Массачусетської лікарні загального профілю (США), “Зміни в американській сім’ї”, White House Paper, 25 жовтеня 1984 р.
³²“Справжні причини насильства і злочинів: розпад шлюбу, сім’ї і суспільства”. Звіт №1026 з Фонду Спадщини, Вашингтон, 17 березня 1995 р.
³³Сара Мак-Кланахан і Карен Бут, “Сім’ї матерів-одиначок”, Щоденник шлюбу і сім’ї, Том 51, серпень 1989 р.
³⁴Доктор Лорен Морен, Національний Інститут Психічного Здоров’я — NIMH (США) за даними перепису у США
³⁵Дж. Мак-Дауелл “Взаємозв’язок з батьком”, OM EAST, 2011 р.
³⁶Кетлін Фюрі, “Секс та американський підліток”, Ladies’ Home Journal, березень, 1986 р.
³⁷Пол К. Вітц – “Психологія атеїзму”, Нью-йоркський університет, відділення психології.
³⁸FIRA report: Вплив участі батька, PhD Сара Аллан, та PhD Керрі Далі, 2007 р.
³⁹Майкл С. Кіммел, “Гендероване суспільство”, Видавництво “Сфера”, Київ 2003 р, ст. 8

⁴⁰Банк даних населення України.Таблиця: 0304. Сумарний коефіцієнт народжуваності (0,1)

⁴²Каталог ресурсів ГО “Міжнародний Центр Батьківства”, ст. 8: https://uafathers.com/ua/gallery/37-istoriya-stratehiya-resursy
⁴³Про Круглі столи на оф. Сайті ГО “Міжнародний Центр Батьківства у розділі “Новини”: https://uafathers.com/ua/news
⁴⁴Конституція України, Стаття 51

Матеріал взятий з https://uafathers.com